ЦЕРА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. cera «тс.» походить від іт. cera «вигляд, колір обличчя», пов’язаного з лат. cēra «воскове зображення, воскова фігура», що зводиться до іє. *qār- «віск», з яким споріднені також гр. κηρός «віск; воскова фігурка», лит. korỹs «стільник», лтс. kāre «тс.»;

існує також припущення про спорідненість псл. *termъ з гр. τέρεμνον (Brückner 580; Kretschmer Glotta 24, 9–10; Ильинский Сб. Сумцову 371–372; ИОРЯС 23/1, 141–142; Frick BB 1, 171; Hofmаnn 359);

помилковим є зіставлення (Ramstedt 393; Львов Лексика ПВЛ 116–117) з кипч. tärmä «жіноча кімната», монг. terme, калм. termǝ «стіна»;

гр. τέρεμνον «хата, дім» виникло з τέραμνον «тс.», спорідненого з лат. trabs «колода, брус», дкімр. treb «житло», гот. þaúrp «маєток», двн. dorf «село», днн. thorp «тс.», лит. trobà «хата, дім»;

очевидно, запозичення з грецької мови;

р. те́рем «терем», бр. це́рам «тс.», др. тєрємъ «високий будинок, палац; покров, балдахін; купол», п. terem «терем», ст. trzem «сіни», слц. terem «терем», болг. трем «тс.», м. трем «сіни; крита галерея», схв. трȇм «тс.», слн. [trẹ̑m] «навіс», стсл. трѣмъ «високий будинок, палац»;

псл. čeriti, що продовжує, очевидно, іє. *(s)ker- «різати, дряпати» (ЭССЯ 4, 66);

можливий також зв’язок з уг. cser «дубильна кора», що є запозиченням з слов’янських мов, пор. слц. cer «дуб бургундський, Quercus cerris L.», болг. м. цер, схв. це̏р «тс.», які через посередництво балканороманських говірок походять від лат. (Quercus) cerris «вид дуба», запозиченого з хамітських мов (пор. бербер. (-)kerruš «дуб»);

бр. [чыры́ць] «тягти дряпаючи», ч. čeřiti «ворушити, рябіти», слц. čerit’ «тс.», болг. [чо́рля] «тріпати волосся»;

очевидно, фонетичний варіант давнішої форми цір, похідної від др. цѣрь «сірка», етимологія якого не зовсім ясна;

пов’язується (Mikl. EW 295) з псл. sěra, до якого зводиться укр. сі́рка;

р. [цер];