ЦЕПЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
цеп «ланцюг»
виникло на базі др. чепь/цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-), до якого зводиться також укр. чі́па́ти;
р. цепь, бр. [цэп], др. чепь, цѣпь «тс.», болг. [цеп] «залізний канат»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обцепува́ти
«оточити (ворожі війська)»
сціп'я́
«ланцюг»
сці́па
цепа́
«тс.»
цепо́к
ци́пи
«кайдани, пута»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп «залізний канат» | болгарська |
| чепь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| чепь | давньоруська |
| цепь | російська |
| чі́па́ти | українська |
| цѣпь «тс.» | українська |
цино́вка «цупкий плетений виріб із соломи, очерету і т. ін.»
запозичення з російської мови;
р. цино́вка «тс.» походить від дієслова [цынова́ть] «дерти лико, різати лико на тонкі смуги», яке пов’язують із р. [цен] «один з двох рядів основи на ткацькому верстаті», що вважається похідним від незасвідченого *цьнъ, пов’язуваним з псл. cěva (Zubató AfS1Ph 16, 385) або з р. цепь (Фасмер IV 298, 306);
бр. цыно́ўка, п. [cynîwka];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цыно́ўка | білоруська |
| cynîwka | польська |
| cěva | праслов’янська |
| цино́вка «тс.» | російська |
| цен «один з двох рядів основи на ткацькому верстаті» | російська |
| цепь | російська |
| цынова́ть «дерти лико, різати лико на тонкі смуги» | ? |
| *цьнъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України