ЦЕП — ЕТИМОЛОГІЯ

цеп «ланцюг»

виникло на базі др. чепь/цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-), до якого зводиться також укр. чі́па́ти;
р. цепь, бр. [цэп], др. чепь, цѣпь «тс.», болг. [цеп] «залізний канат»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обцепува́ти «оточити (ворожі війська)»
сціп'я́ «ланцюг»
сці́па
цепа́ «тс.»
цепо́к
ци́пи «кайдани, пута»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэп білоруська
цеп «залізний канат» болгарська
чепь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) давньоруська
цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) давньоруська
чепь давньоруська
цепь російська
чі́па́ти українська
цѣпь «тс.» українська

цепа́к «великий ґудзик, яким граються діти»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з цеп з огляду на подібність цього ґудзика до окремої ланки ланцюга (цепу);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цеп (цепу) ?

ціп «ручне знаряддя для молотьби»

пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;
виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);
псл. сěръ «ціп»;
припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);
р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цепов'є́ «ціпилно»
ціпи́вно
ціпи́лно
ціпи́ло «тс.»
ціпи́льна «тс.»
ціпи́льно
ціпи́на «тс.»
ціпо́к
ціпува́ти «молотити ціпом»
ціпу́га «велика палиця»
ціпу́н
ціпу́ра
ціпу́х «тс.»
цѣпъ
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэп білоруська
цеп болгарська
суру (мн.) верхньолужицька
skip «судно, корабель» готська
σϰίπων «палиця, патериця» грецька
σχίζω «тс.» грецька
chinátti «розколює» давньоіндійська
цѣпъ давньоруська
cippus «колона, стовп» латинська
scīpiō «тс.» латинська
scindō «розрізую, розриваю» латинська
цеп македонська
серу нижньолужицька
сероі «тс.» полабська
сер польська
сěръ «ціп» праслов’янська
цеп російська
п сербохорватська
сер словацька
серес словенська
цѣпити старослов’янська
щепи́ти українська
čepiti «щипати» чеська
сер чеська

ціп'я́к «солітер, Таеnіа» (зоол.)

пов’язане з цеп «ланцюг», оскільки тіло солітера складається з члеників, що нагадують ланки ланцюга;
р. це́пень «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
це́пень «тс.» російська
цеп «ланцюг» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України