ЦЕП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цеп «ланцюг»
виникло на базі др. чепь/цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-), до якого зводиться також укр. чі́па́ти;
р. цепь, бр. [цэп], др. чепь, цѣпь «тс.», болг. [цеп] «залізний канат»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обцепува́ти
«оточити (ворожі війська)»
сціп'я́
«ланцюг»
сці́па
цепа́
«тс.»
цепо́к
ци́пи
«кайдани, пута»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп «залізний канат» | болгарська |
| чепь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| чепь | давньоруська |
| цепь | російська |
| чі́па́ти | українська |
| цѣпь «тс.» | українська |
цепа́к «великий ґудзик, яким граються діти»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з цеп з огляду на подібність цього ґудзика до окремої ланки ланцюга (цепу);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цеп (цепу) | ? |
ціп «ручне знаряддя для молотьби»
пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;
виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);
псл. сěръ «ціп»;
припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);
р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цепов'є́
«ціпилно»
ціпи́вно
ціпи́лно
ціпи́ло
«тс.»
ціпи́льна
«тс.»
ціпи́льно
ціпи́на
«тс.»
ціпо́к
ціпува́ти
«молотити ціпом»
ціпу́га
«велика палиця»
ціпу́н
ціпу́ра
ціпу́х
«тс.»
цѣпъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп | болгарська |
| суру (мн.) | верхньолужицька |
| skip «судно, корабель» | готська |
| σϰίπων «палиця, патериця» | грецька |
| σχίζω «тс.» | грецька |
| chinátti «розколює» | давньоіндійська |
| цѣпъ | давньоруська |
| cippus «колона, стовп» | латинська |
| scīpiō «тс.» | латинська |
| scindō «розрізую, розриваю» | латинська |
| цеп | македонська |
| серу | нижньолужицька |
| сероі «тс.» | полабська |
| сер | польська |
| сěръ «ціп» | праслов’янська |
| цеп | російська |
| п | сербохорватська |
| сер | словацька |
| серес | словенська |
| цѣпити | старослов’янська |
| щепи́ти | українська |
| čepiti «щипати» | чеська |
| сер | чеська |
ціп'я́к «солітер, Таеnіа» (зоол.)
пов’язане з цеп «ланцюг», оскільки тіло солітера складається з члеників, що нагадують ланки ланцюга;
р. це́пень «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́пень «тс.» | російська |
| цеп «ланцюг» | ? |
це́па «вид ляща (чабак гіркий), Rhodeus amarus Ag. (Cyprinus amarus) BeHЗн, [це́пуха] «тс.» (іхт.)
утворене лексико-семантичним способом (з перенесенням наголосу на перший склад) від [цепа́] «ланцюг» з огляду на форму луски цього виду риб;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цепа́ «ланцюг» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України