ЦЕНТРИЗМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
центр «осереддя, середня частина чогось»
запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької або французької;
лат. centrum (› н. Zentrum, фр. centre «центр») «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» походить від гр. ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя», утвореного від ϰεντέω «колю, жалю», що зводиться до іє. *k῀ent- «колоти», з яким пов’язані також брет. kentr «шпора», дірл. cinteir «тс.», двн. hantag «гострий, колючий», лтс. sist «бити, вдарити», вал. cethr «цвях»;
джерелом слова центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) є лат. centrālis «серединний», утворене від centrum;
р. центр, бр. цэнтр, п. ч. слц. вл. centrum, болг. це́нтър, м. центар, [центро], схв. це̏нтар, слн. centrálen «центральний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
центра́л
«велика каторжна в’язниця»
(іст.)
централіза́ція
централі́зм
централізува́ти
централі́ст
централісти́чний
центра́лка
«в’язниця (іст.); вид рушниці»
центра́ль
«головна магістраль»
центра́льний
центри́зм
(політ.)
центри́ст
(політ.)
центрі́вка
(тех.)
це́нтро
«тс.»
центрови́к
«представник центру»
центрува́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цэнтр | білоруська |
це́нтър | болгарська |
kentr «шпора» | бретонська |
cethr «цвях» | валлійська |
centrum | верхньолужицька |
ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя» | грецька |
hantag «гострий, колючий» | давньоверхньонімецька |
cinteir «тс.» | давньоірландська |
*k῀ent- «колоти» | індоєвропейська |
centrum «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» (› н. Zentrum, фр. centre «центр») | латинська |
centrālis «серединний» | латинська |
sist «бити, вдарити» | латиська |
центар | македонська |
centrum | польська |
центр | російська |
нтар | сербохорватська |
centrum | словацька |
centrálen «центральний» | словенська |
центро | українська |
centrum | чеська |
ϰεντέω «колю, жалю» | ? |
центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України