ЦЕНТР — ЕТИМОЛОГІЯ
центр «осереддя, середня частина чогось»
запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької або французької;
лат. centrum (› н. Zentrum, фр. centre «центр») «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» походить від гр. ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя», утвореного від ϰεντέω «колю, жалю», що зводиться до іє. *k῀ent- «колоти», з яким пов’язані також брет. kentr «шпора», дірл. cinteir «тс.», двн. hantag «гострий, колючий», лтс. sist «бити, вдарити», вал. cethr «цвях»;
джерелом слова центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) є лат. centrālis «серединний», утворене від centrum;
р. центр, бр. цэнтр, п. ч. слц. вл. centrum, болг. це́нтър, м. центар, [центро], схв. це̏нтар, слн. centrálen «центральний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
центра́л
«велика каторжна в’язниця»
(іст.)
централіза́ція
централі́зм
централізува́ти
централі́ст
централісти́чний
центра́лка
«в’язниця (іст.); вид рушниці»
центра́ль
«головна магістраль»
центра́льний
центри́зм
(політ.)
центри́ст
(політ.)
центрі́вка
(тех.)
це́нтро
«тс.»
центрови́к
«представник центру»
центрува́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэнтр | білоруська |
| це́нтър | болгарська |
| kentr «шпора» | бретонська |
| cethr «цвях» | валлійська |
| centrum | верхньолужицька |
| ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя» | грецька |
| hantag «гострий, колючий» | давньоверхньонімецька |
| cinteir «тс.» | давньоірландська |
| *k῀ent- «колоти» | індоєвропейська |
| centrum «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» (› н. Zentrum, фр. centre «центр») | латинська |
| centrālis «серединний» | латинська |
| sist «бити, вдарити» | латиська |
| центар | македонська |
| centrum | польська |
| центр | російська |
| нтар | сербохорватська |
| centrum | словацька |
| centrálen «центральний» | словенська |
| центро | українська |
| centrum | чеська |
| ϰεντέω «колю, жалю» | ? |
| центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) | ? |
конце́нтр
запозичення з російської мови;
р. конце́нтр є, очевидно, зворотним утворенням від прикметника концентри́ческий (з виразу концентрические круги «концентричні кола»);
думка про безпосереднє утворення з префікса конта іменника центр (CIC 360) менш переконлива;
бр. канцэ́нтр, болг. конце́нтър;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конце́нтри
«концентричні кола; послідовні ступені у шкільному викладанні того самого матеріалу»
концентри́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канцэ́нтр | білоруська |
| конце́нтър | болгарська |
| конце́нтр | російська |
| концентри́ческий (з виразу концентрические круги «концентричні кола») | ? |
| центр | ? |
ци́нтур «великий свердел»
очевидно, виникло з фонетично видозміненого першого компонента запозиченого з польської мови іменника centrumbor «центровий свердел», який походить від н. Zentrumbohrer «тс.», що є складним словом, утвореним з основ слів Zåntrum «центр» та Bîhrer «свердло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
це́ндра
це́нтра
ци́ндра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Zentrumbohrer «тс.» | німецька |
| centrumbor «центровий свердел» | ? |
| Zåntrum «центр» | ? |
| Bîhrer «свердло» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України