ЦЕНЗУРНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

це́нзор «службова особа, що відає цензом (у Давньому Римі); службова особа, що здійснює цензуру»

запозичення з латинської мови;
лат. cēnsor «той, що оцінює» утворене від cēnseo «оцінюю, ціную; думаю; раджу, висловлюю думку; вирішую»;
цензу́ра походить від лат. cēnsūra «посада цензора; сувора критика», також утвореного від cēnseo;
р. болг. м. це́нзор, бр. цэ́нзар, п. ч. слц. cenzоr, схв. це̑нзор, слн. сånzor;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нецензу́рний
цензорува́ти «бути цензором»
цензу́ра «посада цензора (у Давньому Римі); перегляд державною установою призначених для друкування творів; установа, що відає наглядом за друком»
цензу́рний
цензурува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэ́нзар білоруська
це́нзор болгарська
cēnsor «той, що оцінює» латинська
cēnsūra «посада цензора; сувора критика» латинська
це́нзор македонська
cenzоr польська
це́нзор російська
нзор сербохорватська
cenzоr словацька
сånzor словенська
cenzоr чеська
cēnseo «оцінюю, ціную; думаю; раджу, висловлюю думку; вирішую» ?
цензу́ра ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України