ЦЕЛІБАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
целіба́т «обов’язкова безшлюбність католицького духівництва»
запозичення з латинської мови;
лат. caelibātus «чоловіча безшлюбність» походить від caelebs «неодружений, самітний», що достовірної етимології не має;
припускається спорідненість з лтс. kails «голий, непокритий», дангл. hāl «цілий; здоровий», двн. heil «тс.», стсл. цѣлъ, укр. ці́лий, а також з гот. liban «жити; існувати», дангл. libban «тс.»;
р. болг. м. целиба́т, бр. цэліба́т, п. вл. celibat, ч. слц. celibát, схв. целибат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэліба́т | білоруська |
| целиба́т | болгарська |
| celibat | верхньолужицька |
| liban «жити; існувати» | готська |
| hāl «цілий; здоровий» | давньоанглійська |
| libban «тс.» | давньоанглійська |
| heil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caelibātus «чоловіча безшлюбність» | латинська |
| kails «голий, непокритий» | латиська |
| целиба́т | македонська |
| celibat | польська |
| целиба́т | російська |
| целибат | сербохорватська |
| celibát | словацька |
| цѣлъ | старослов’янська |
| ці́лий | українська |
| celibát | чеська |
| caelebs «неодружений, самітний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України