ЦЕЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ці́ли́й
твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Hirt PBrB 23, 332) безпідставне;
споріднене з прус. kailūstiskan «здоров’я», гот. hails «цілий; здоровий», двн. heil «тс.», дангл. hǣl «добра прикмета; удача», дісл. heill «тс.», днн. дфриз. hēl «рятунок; добробут»;
псл. cělъ;
р. це́лый, бр. цэ́лы, др. цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений», п. cały, ч. слц. celý, вл. cyły, нл. ceły, полаб. ćol, болг. цял, м. цел, схв. це̏о, слн. сål, стсл. цѣлъ «здоровий; цілий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заціли́нитися
«обернутися на цілину (про поле)»
заціли́ти
«замкнути»
заціли́тися
«тс.»
зацілі́ти
«уціліти»
зціли́тель
зціли́ти
зцілі́ти
зцілю́щий
ізціли́ти
наці́ло
суці́лина
«сукупність; міцність»
су́цілком
«цілком»
суці́ль
суці́льний
суці́льність
«єдність»
усу́ціль
уцілі́лий
уцілі́ти
уціло́к
«цілком»
ці́ле
«справді, насправді»
ціле́ць
«велика кам’яна брила»
ці́лечкий
«цілісінький»
ці́ли
«цілком»
ціли́к
«цілина, переліг»
цілина́
ціли́нний
ціли́нник
ціли́тель
ціли́ти
ціли́ця
«цілина; сіль у кристалах»
цілі́сінький
ці́лісний
ці́лість
цілі́ський
«цілісінький»
цілі́ти
ці́лка
«цільні крупи»
цілко́вий
цілкови́тий
цілко́м
цілни́к
«земля, не займана вглиб; цілина»
цілнико́м
«навпростець (полем, а не шляхом)»
цілови́тий
цілце́м
цільба́
«зцілення»
ці́льма
«цілком»
ці́льний
цілю́чий
цілю́щий
цѣлый
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэ́лы | білоруська |
| цял | болгарська |
| cyły | верхньолужицька |
| hails «цілий; здоровий» | готська |
| hǣl «добра прикмета; удача» | давньоанглійська |
| heil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| heill «тс.» | давньоісландська |
| hēl «рятунок; добробут» | давньонижньонімецька |
| цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений» | давньоруська |
| hēl «рятунок; добробут» | давньофризька |
| цел | македонська |
| ceły | нижньолужицька |
| ćol | полабська |
| cały | польська |
| cělъ | праслов’янська |
| kailūstiskan «здоров’я» | прусська |
| це́лый | російська |
| о | сербохорватська |
| celý | словацька |
| сål | словенська |
| цѣлъ «здоровий; цілий» | старослов’янська |
| celý | чеська |
ціль «мішень; мета»
свн. zil › двн. zil «тс.» (н. Ziel) споріднене з гот. tilarids «скерований у ціль (про спис)», дангл. tilian «старатися, упадати; обробляти землю» (› англ. till «обробляти землю; (прийменник) до»), дфриз. tilia «досягати», гол. telen «творити, породжувати», днн. tilian «досягати, набувати» і, можливо, з дірл. dil «приємний; відповідний»;
запозичене із середньоверхньонімецької мови через посередництво польської;
р. цель, бр. цэль «мішень», п. cel, ч. cíl «ціль; фініш», слц. ciel’, вл. cyl, болг. м. цел, схв. ци̑љ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надцілки́й
приці́л
приці́льний
цель
«тс.»
ці́ле́ць
«стрілець»
ці́лити
цілки́й
ці́льний
«влучний»
цільни́к
«діоптр»
цільови́й
ціля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэль «мішень» | білоруська |
| цел | болгарська |
| cyl | верхньолужицька |
| telen «творити, породжувати» | голландська |
| tilarids «скерований у ціль (про спис)» | готська |
| tilian «старатися, упадати; обробляти землю» (› англ. till «обробляти землю; (прийменник) | давньоанглійська |
| zil «тс.» (н. Ziel) | давньоверхньонімецька |
| dil «приємний; відповідний» | давньоірландська |
| tilian «досягати, набувати» | давньонижньонімецька |
| tilia «досягати» | давньофризька |
| цел | македонська |
| cel | польська |
| цель | російська |
| љ | сербохорватська |
| zil | середньоверхньнімецька |
| ciel' | словацька |
| cíl «ціль; фініш» | чеська |
ті́ло
з псл. tьlo «тло» (Lewy PBrB 32, 137);
з псл. těnь «тінь» (Mikl. EW 356; Младенов 646; Vondrák BB 29, 178);
з гот. stains «камінь», гр. στίᾱ, στίōν «камінець», στĩφος «купа», вірм. t‘in «виноградне зернятко» (Petersson KZ 47, 281–282);
з прус. stallit «стояти», дінд. sthálati «стоїть», sthálā «насип» (Ильинский РФВ 63, 333–335);
ненадійними є й інші зіставлення: з гр. τέλος «завершення, виконання; мета; строк; податок; загін» (Machek ESJČ 638–639; Holub–Lyer 479);
виведення tělo з *tēnlo, спорідненого з дінд. tanū́ḥ, tanúḥ «тіло» (Oštir WuS III 206–207), неможливе (псл. було б *tęlo);
пропонується також (Pisani Paideia, 8, 1953, 89–90) реконструкція *tait-lo;
з другого боку, латиські слова вважаються запозиченими з давньоруської мови (Mühl.–Endz. IV 171; Karulis II 386–388);
часто зіставляється з лтс. tē̹ls, tēle «образ, тінь, статуя», tē̹luôt «надавати форми» (Skok III 468–469; Trautmann 317; Zubatý St. a čl. I 2, 132; Mikkola Ursl. Gr. I 46);
псл. tělo не зовсім ясного походження;
р. те́ло, бр. це́ла, др. тѣло, п. ciałо, ч. tělo, слц. telo, вл. ćeło, нл. śeło, болг. тя́ло, м. тело, схв. тȇло, слн. teló, стсл. тѣло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вті́ли́ти
наті́льний
отіля́ти
«втілювати»
тілє́стий
«блідо-рожевий»
тіли́стий
тілови́тий
«тілистий»
тільча́стий
«масивний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́ла | білоруська |
| тя́ло | болгарська |
| ćeło | верхньолужицька |
| t'in «виноградне зернятко» | вірменська |
| stains «камінь» | готська |
| στίᾱ | грецька |
| στίōν «камінець» | грецька |
| στĩφος «купа» | грецька |
| τέλος «завершення, виконання; мета; строк; податок; загін» | грецька |
| sthálati «стоїть» | давньоіндійська |
| sthálā «насип» | давньоіндійська |
| tanū́ḥ | давньоіндійська |
| tanúḥ «тіло» | давньоіндійська |
| тѣло | давньоруська |
| tē̹ls | латиська |
| tēle «образ, тінь, статуя» | латиська |
| tē̹luôt «надавати форми» | латиська |
| тело | македонська |
| śeło | нижньолужицька |
| ciałо | польська |
| tьlo «тло» | праслов’янська |
| těnь «тінь» | праслов’янська |
| *tēnlo | праслов’янська |
| *tęlo | праслов’янська |
| *tait-lo | праслов’янська |
| tělo | праслов’янська |
| stallit «стояти» | прусська |
| те́ло | російська |
| тȇло | сербохорватська |
| telo | словацька |
| teló | словенська |
| тѣло | старослов’янська |
| tělo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України