ЦВІРКУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
свіргу́н «цвіркун, Gryllus L.»
результат контамінації форм цвірку́н і запозиченого [свірготати] «цвірінькати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвірку́н «цвірінькати» | українська |
| свірготати | українська |
цві́ркати «сюрчати; цвірінькати; плювати крізь зуби; різко говорити; бризкати»
псл. *cvьr̥kati, похідне від звуконаслідувального вигуку, що імітує пташиний крик, сюрчання, дзюрчання і под., пор. аналогічні щодо походження лит. švir̃kšti «густи; прискати», н. zirpen «цвірінькати»;
р. [цви́ркать] «цвірінькати, цвірчати (про коника)», цвири́кать, бр. цвы́ркаць, п. ćwierkać, ч. cvrčeti, cvrkati, слц. cvrkat’ «цвіркати; дзюрчати», вл. šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти», болг. цвъ́ркам «щебечу», м. цврка «щебече», схв. цврку́тати «цвірінькати», цвр́чати «сюрчати», слн. cvrčáti «щебетати; шипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́цвірок
«вівсянка городня, Emberiza cirlus L.»
(орн.)
цвіргота́ти
цвіргу́н
«цвіркун»
цвірк
«тс.; щебет»
цвірка́р
«кобилочка річкова, Locustella (Sylvia) fluviatilis Wolf.»
(орн.)
цві́ркіт
цвіркітня́
цвіркота́ти
цвіркоті́ти
цвірку́ля
«щебетуха»
цвірку́н
«Gryllus L.»
(ент.)
цвіркунча́
«маленький цвіркун»
цвірча́ти
цві́рчити
«тс.»
цвірчок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвы́ркаць | білоруська |
| цвъ́ркам «щебечу» | болгарська |
| šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти» | верхньолужицька |
| švir̃kšti «густи; прискати» | литовська |
| цврка «щебече» | македонська |
| zirpen «цвірінькати» | німецька |
| ćwierkać | польська |
| *cv | праслов’янська |
| цви́ркать «цвірінькати, цвірчати (про коника)» | російська |
| цврку́тати «цвірінькати» | сербохорватська |
| cvrkat' «цвіркати; дзюрчати» | словацька |
| cvrčáti «щебетати; шипіти» | словенська |
| цвири́кать | українська |
| цвр́чати «сюрчати» | українська |
| cvrčeti | чеська |
| cvrkati | чеська |
| аналогічні | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України