ЦВЕНЬКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
цве́нькати «говорити чужою мовою, для якої характерні звуки ц, дз; щебетати (про птахів); лепетати (про дитину) Нед»
похідне утворення від звуконаслідувального вигуку цвень, що імітує крик деяких птахів, зокрема синиць;
первісне значення «щебетати», інші значення вторинні, метафоричні;
до словотвору пор. дзе́нькати, бре́нькати;
р. цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)», цви́нькать «тс.», слц. zvendzat’ «дзвеніти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цве́ник
«хвалько»
цвенька́ч
«той, що бряжчить шаблею»
цве́рнюх
«базіка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)» | російська |
| zvendzat' «дзвеніти» | словацька |
| цви́нькать «тс.» | українська |
| цвень | ? |
| значення «щебетати» | ? |
| дзе́нькати | ? |
| бре́нькати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України