ЦАРІВНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
цар «монарх, володар якоїсь країни»
запозичення з російської мови;
р. царь виникло в результаті скорочення др. цѣсарь, стсл. цѣсарь › цьсарь, що походять від імені Caesar (подібні скорочення – allegro форми – характерні для слів і словосполучень, що позначають титули: р. сударь › государь, п. jegomość › jego miłość, дат. bisp «єпископ» › biskop, англ. king «цар, король» › дангл. cyning);
виведення безпосередньо з лат. Caesar (Jіreček AfSlPh 31, 450; Bohač LF 35, 224) зайве;
не мають підстав гіпотези про походження з гот. *Kaisāreis (Stender-Petersen 350–351; Сергиевский Трудû ИРЯ II 357), сгр. ϰαĩσαρ (Birkenmajer JP 23, 139);
р. царь, бр. болг. м. цар, др. царь, цьсарь, цѣсарь, п. вл. нл. car, ч. [cář], слц. слн. cár, схв. ца̏р, стсл. цѣcарь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
межица́рство
міжцарі́в'я
цара́т
царе́ва
«цариця»
царе́вич
царе́нко
цареня́
цари́зм
ца́ри́ти
цари́ха
цари́ця
царіве́ць
«монархіст»
царі́вна
царі́вний
царівни́ця
«цариця»
царі́вство
«царство»
царі́вщина
«регалія»
царкі́вна
царко́
царо́вич
«царевич»
ца́рствений
ца́рство
ца́рствува́ти
царче́нко
«син царенка»
царъ
(1627 р.)
царюва́лий
«той, що царював»
царюва́ти
царя́
ца́ря
«цариця»
царянець
царянин
«підданець царя; рояліст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | білоруська |
| цар | болгарська |
| car | верхньолужицька |
| *Kaisāreis | готська |
| цѣсарь | давньоруська |
| царь | давньоруська |
| Caesar | латинська |
| цар | македонська |
| car | нижньолужицька |
| car | польська |
| царь | російська |
| царь | російська |
| р | сербохорватська |
| ϰαĩσαρ | середньогрецька |
| cár | словацька |
| cár | словенська |
| цѣсарь | старослов’янська |
| цѣcарь | старослов’янська |
| цьсарь | українська |
| цѣсарь | українська |
| cář | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України