ЦАРИННИК — ЕТИМОЛОГІЯ

ца́ри́на́ «брама при вході до села; лан, поле, вруна; вигін, сіножать; (перен.) галузь»

запозичення з румунської мови;
рум. ţárină «поле, лан, нива, рілля», як і ţară «країна, область, край, місцевість», походять від лат. terra «земля; край, країна»;
виведення слова ца́ри́на́ від цар (Bern. I 127) є помилковим;
р. [ца́рина, цара́на] «поле, вигін», п. [caryna] «лан» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

заца́ринський «той, що перебуває за цариною»
прица́ринок «ділянка землі»
ца́ринка «галявинка»
цари́нни́й «стосовний до царини; лановий»
цари́нник «сторож; пастух»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
terra «земля; край, країна» латинська
caryna «лан»укр.) польська
ца́рина російська
ţárină «поле, лан, нива, рілля» румунська
цара́на «поле, вигін» українська
ţară «країна, область, край, місцевість» ?
ца́ри́на́ ?
цар ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України