ЦАРИННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ца́ри́на́ «брама при вході до села; лан, поле, вруна; вигін, сіножать; (перен.) галузь»
запозичення з румунської мови;
рум. ţárină «поле, лан, нива, рілля», як і ţară «країна, область, край, місцевість», походять від лат. terra «земля; край, країна»;
виведення слова ца́ри́на́ від цар (Bern. I 127) є помилковим;
р. [ца́рина, цара́на] «поле, вигін», п. [caryna] «лан» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заца́ринський
«той, що перебуває за цариною»
прица́ринок
«ділянка землі»
ца́ринка
«галявинка»
цари́нни́й
«стосовний до царини; лановий»
цари́нник
«сторож; пастух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| terra «земля; край, країна» | латинська |
| caryna «лан» (з укр.) | польська |
| ца́рина | російська |
| ţárină «поле, лан, нива, рілля» | румунська |
| цара́на «поле, вигін» | українська |
| ţară «країна, область, край, місцевість» | ? |
| ца́ри́на́ | ? |
| цар | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України