ЦАПКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
цап «козел, Hircus vallacorum» (зоол.)
псл. capъ;
давнє запозичення з романських мов;
рум. ţap «цап», іт. zappo, [tsappu] «тс.» є словом вівчарської карпато-альпійської культури (Фасмер IV 288–289; Scheludko 146; Sławski I 54–55) і, можливо, являє собою субстантивований вигук для підкликання цапів (Machek ESJČ 81);
припускалося також, що слово запозичене через посередництво албанської (алб. thap) та румунської мов з лат. caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.»), що зводиться до іє. *kapro- «цап» (Bern. I 120–121; Meyer EW 387; Walde–Pok. I 157);
зіставлялося з перс. čapiš, čapeš «однорічний козел», ос. coew «(некастрований) козел», дтюрк. čäbiš «піврічне козеня» (Абаев ИЭСОЯ I 307; Георгиев БЕ 1966/4, 298);
п. cap «баран; цап», ч. [cap] «цап», слц. cap, м. [цап], схв. [ца̀п], слн. cáp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зцапі́ти
«стати дурним (як цап)»
оца́піти
по́цапки
«цапки»
прицапі́ти
«тс.»
цап'ю́га
ца́п'ячий
«тс.»
ца́па
ца́пень
«стрибок цапа»
цапеня́
цапи́
«підставка для пиляння дров»
цапи́на
«козлине м’ясо; козлиний запах»
цапи́ний
цапи́ха
ца́пки
цапко́м
(стати)
цапкува́ти
«ставати цапки»
цапле́ний
«скажений»
цапля́чий
«цапиний»
цапня́
«цапи»
(зб.)
цапу́р
«цап»
цапу́ра
«коза»
цапу́ря
«вівця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čäbiš «піврічне козеня» | давньотюркська |
| *kapro- «цап» | індоєвропейська |
| zappo | італійська |
| caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.») | латинська |
| цап | македонська |
| coew «(некастрований) козел» | осетинська |
| čapiš | перська |
| cap «баран; цап» | польська |
| capъ | праслов’янська |
| ţap «цап» | румунська |
| ца̀п | сербохорватська |
| cap | словацька |
| cáp «тс.» | словенська |
| cap «цап» | чеська |
| tsappu «тс.» | ? |
| čapeš «однорічний козел» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України