ХХУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ху (вигук для вираження стомленості, знемоги, досади, докору, огиди, полегшення, задоволення)
звуконаслідувальні утворення, що передають інтенсивне видихання повітря;
щодо словотвору дієслів пор. бе́кати, га́кати, о́йкати;
зіставлялося з також звуконаслідувальним свн. hûchen «дихати», н. hauchen «дмухати» (Bern. I 405; Ильинский ИОРЯС 20/4, 177);
р. [ху́кать], ху́хать, бр. ху́каць, п. chu, chuch, chuchać, ч. chuchati, chukati, ст. chuknúti, слц. chuchat’ si, болг. ху́кам «дму», схв. ху́кати «дути (в кулаки); віддихатися», слн. hûkati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ху-ху
хук
«видихання, дуття»
ху́кати
«дути, дихати (зігріваючи)»
хух
«тс.»
ху́хати
«тс.»
хху
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ху́каць | білоруська |
ху́кам «дму» | болгарська |
hauchen «дмухати» | німецька |
chu | польська |
chuch | польська |
chuchać | польська |
ху́кать | російська |
ху́кати «дути (в кулаки); віддихатися» | сербохорватська |
hûchen «дихати» | середньоверхньнімецька |
chuchat' si | словацька |
hûkati | словенська |
ху́хать | українська |
chuchati | чеська |
chukati | чеська |
бе́кати | ? |
га́кати | ? |
о́йкати | ? |
chuknúti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України