ХУТКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від хуть «пожадливість, хтивість», чергуванням голосних пов’язаного з xоtěti, xvatati;

псл. xutъkъjь;

р. [ху́ткий], бр. ху́ткі, п. [chutki];

псл. *šętati (sę) (‹ *ksent-);

зіставлялося з гот. sinþs «хід; раз», двн. sinnan «вирушати; прагнути; помишляти», ірл. sét «дорога» (Zupitza BB 25, 94), а також з гр. ϰεννέω «колоти», кімр. cethr «цвях», корн. kenter «тс.» (Младенов 693);

висловлювалася думка про похо-дження псл. *šętati з *sętati, яке пов’язу- ється з лит. žеñgti «крокувати» (Machek ESJČ 603), однак вона, як і припущення про зв’язок із псл. *хętati, укр. ху́ткий (КЭСРЯ 502), непереконлива;

викликає сумнів і зіставлення з лит. skàstі «плигати» (Machek Slavia 16, 217);

р. шата́ться «вештатися; хитатися», др. шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим», ч. šátati «рухати», болг. шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися», м. шета «гуляти; водити на прогулянку», слн. šetati se «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;

реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);

менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);

псл. [šustrъ(jь)];

р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;