ХУТКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

хутки́й «швидкий, жвавий, рухливий»

похідне утворення від хуть «пожадливість, хтивість», чергуванням голосних пов’язаного з xоtěti, xvatati;
псл. xutъkъjь;
р. [ху́ткий], бр. ху́ткі, п. [chutki];
Фонетичні та словотвірні варіанти

нахутку́ «нашвидку»
сху́тка
ху́дкий «тс.»
хуті́сько «хутенько»
хуткій
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ху́ткі білоруська
chutki польська
xutъkъjь праслов’янська
ху́ткий російська
хуть «пожадливість, хтивість» ?
xvatati ?

шата́тися «вештатися»

псл. *šętati (sę) (‹ *ksent-);
зіставлялося з гот. sinþs «хід; раз», двн. sinnan «вирушати; прагнути; помишляти», ірл. sét «дорога» (Zupitza BB 25, 94), а також з гр. ϰεννέω «колоти», кімр. cethr «цвях», корн. kenter «тс.» (Младенов 693);
висловлювалася думка про похо-дження псл. *šętati з *sętati, яке пов’язу- ється з лит. žеñgti «крокувати» (Machek ESJČ 603), однак вона, як і припущення про зв’язок із псл. *хętati, укр. ху́ткий (КЭСРЯ 502), непереконлива;
викликає сумнів і зіставлення з лит. skàstі «плигати» (Machek Slavia 16, 217);
р. шата́ться «вештатися; хитатися», др. шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим», ч. šátati «рухати», болг. шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися», м. шета «гуляти; водити на прогулянку», слн. šetati se «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поша́тник «такий, що вештається, вишукуючи щось»
шатани́на «метушня»
шатну́тися «кинутися» (розм.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися» болгарська
sinþs «хід; раз» готська
ϰεννέω «колоти» грецька
sinnan «вирушати; прагнути; помишляти» давньоверхньонімецька
шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим» давньоруська
sét «дорога» ірландська
cethr «цвях» кімрська
kenter «тс.» корнська
žеñgti «крокувати» литовська
skàstі «плигати» литовська
шета «гуляти; водити на прогулянку» македонська
*šętati (sę) (sę)(‹ *ksent-) праслов’янська
*ksent- праслов’янська
*šętati праслов’янська
*хętati праслов’янська
*sętati праслов’янська
шата́ться «вештатися; хитатися» російська
šetati se «тс.» словенська
ху́ткий українська
šátati «рухати» чеська

шу́стрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»

не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;
реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);
менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);
псл. [šustrъ(jь)];
р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
šu- арабська
шу́стры «тс.» білоруська
*seut- індоєвропейська
šust «сердитися, втрачати розум» латиська
siùsti «божеволіти» литовська
čust «моторний, діяльний» перська
oszustać «ошукати» польська
oszust «шахрай» польська
*šiust ‹ *šiut-t-іє. *seut-)(Черных II 428) праслов’янська
ostrъ «гострий» праслов’янська
šustrъ(jь) праслов’янська
шут російська
шу́стрый російська
шу́снути «ковзнути, шмигнути» українська
хват українська
ху́ткий українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України