ХУТКЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хутки́й «швидкий, жвавий, рухливий»
похідне утворення від хуть «пожадливість, хтивість», чергуванням голосних пов’язаного з xоtěti, xvatati;
псл. xutъkъjь;
р. [ху́ткий], бр. ху́ткі, п. [chutki];
Фонетичні та словотвірні варіанти
нахутку́
«нашвидку»
сху́тка
ху́дкий
«тс.»
хуті́сько
«хутенько»
хуткій
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ху́ткі | білоруська |
chutki | польська |
xutъkъjь | праслов’янська |
ху́ткий | російська |
хуть «пожадливість, хтивість» | ? |
xvatati | ? |
шата́тися «вештатися»
псл. *šętati (sę) (‹ *ksent-);
зіставлялося з гот. sinþs «хід; раз», двн. sinnan «вирушати; прагнути; помишляти», ірл. sét «дорога» (Zupitza BB 25, 94), а також з гр. ϰεννέω «колоти», кімр. cethr «цвях», корн. kenter «тс.» (Младенов 693);
висловлювалася думка про похо-дження псл. *šętati з *sętati, яке пов’язу- ється з лит. žеñgti «крокувати» (Machek ESJČ 603), однак вона, як і припущення про зв’язок із псл. *хętati, укр. ху́ткий (КЭСРЯ 502), непереконлива;
викликає сумнів і зіставлення з лит. skàstі «плигати» (Machek Slavia 16, 217);
р. шата́ться «вештатися; хитатися», др. шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим», ч. šátati «рухати», болг. шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися», м. шета «гуляти; водити на прогулянку», слн. šetati se «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поша́тник
«такий, що вештається, вишукуючи щось»
шатани́на
«метушня»
шатну́тися
«кинутися»
(розм.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися» | болгарська |
sinþs «хід; раз» | готська |
ϰεννέω «колоти» | грецька |
sinnan «вирушати; прагнути; помишляти» | давньоверхньонімецька |
шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим» | давньоруська |
sét «дорога» | ірландська |
cethr «цвях» | кімрська |
kenter «тс.» | корнська |
žеñgti «крокувати» | литовська |
skàstі «плигати» | литовська |
шета «гуляти; водити на прогулянку» | македонська |
*šętati (sę) (sę)(‹ *ksent-) | праслов’янська |
*ksent- | праслов’янська |
*šętati | праслов’янська |
*хętati | праслов’янська |
*sętati | праслов’янська |
шата́ться «вештатися; хитатися» | російська |
šetati se «тс.» | словенська |
ху́ткий | українська |
šátati «рухати» | чеська |
шу́стрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;
реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);
менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);
псл. [šustrъ(jь)];
р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
šu- | арабська |
шу́стры «тс.» | білоруська |
*seut- | індоєвропейська |
šust «сердитися, втрачати розум» | латиська |
siùsti «божеволіти» | литовська |
čust «моторний, діяльний» | перська |
oszustać «ошукати» | польська |
oszust «шахрай» | польська |
*šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-)(Черных II 428) | праслов’янська |
ostrъ «гострий» | праслов’янська |
šustrъ(jь) | праслов’янська |
шут | російська |
шу́стрый | російська |
шу́снути «ковзнути, шмигнути» | українська |
хват | українська |
ху́ткий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України