ХУДОБУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
худо́ба «свійські тварини; [майно Г; скриня з усім надбанням для дівчини, що виходить заміж Л]»
можливо, назву майна худо́ба утворено від худи́й з табуїстичних міркувань – щоб уберегтися від зурочення;
семантична видозміна слова худо́ба «убозтво» з таким розвитком значення: худе́ (вбо́ге) майно́ → майно́ → худо́ба «тварини як частина майна» → «усе майно»;
р. [худо́ба] «майно; свійські тварини», бр. [худо́ба] «тс.», п. chudoba «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
худи́бні
«учасники весільного обряду, які йдуть за скринею»
худі́бка
худі́бний
«заможний»
худібчи́на
худо́б'ячий
худо́би́на
худо́би́ця
«худібка»
худобі́ти
«ставати подібним до худоби, звіріти»
худобля́та
«свійські тварини»
худо́бний
«заможний; бідний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| худо́ба «тс.» | білоруська |
| chudoba «тс.» | польська |
| худо́ба «майно; свійські тварини» | російська |
| худо́ба | ? |
| худи́й | ? |
| худо́ба «убозтво» | ? |
| худе́ майно́ → майно́ → худо́ба «тварини як частина майна» (вбо́ге) | ? |
хендо́гий «чистий, охайний»
запозичення з польської мови;
п. chędogi «чистий, гарний, охайний, чепурний» продовжує псл. xǫdogъ, яке є давнім германізмом, пор. гот. handugs «мудрий», дісл. hǫdugr «старанний, пильний», двн. hantag «гострий, гіркий», що утворені від назви руки – гот. handus, дісл. hǫnd (застереження щодо такого зв’язку в гот. *handags «спритний, вправний» див. Jîhannesson 228, 479);
припускалася також можливість суто слов’янської інтерпретації псл. xǫdogъ при допущенні варіантної форми *xudogъ, яку можна зіставити з укр. [худо́га] «художник» Нед і худо́ба «скот», пор. у семантичному плані твори́ти – твари́на;
зіставлення з лит. skanùs «смачний», skonėˊti «смакувати» (Brückner 178–179) непереконливе;
бр. [хандо́га, хандо́жыць, хандо́жны];
Фонетичні та словотвірні варіанти
охандо́жити
«очистити, вичистити»
оханду́жити
«обдурити, підманути, осоромити»
хандогий
(XVII ст.)
хандо́жити
«чистити, прибирати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хандо́га | білоруська |
| handugs «мудрий» | готська |
| handus | готська |
| hantag «гострий, гіркий» | давньоверхньонімецька |
| hǫdugr «старанний, пильний» | давньоісландська |
| hǫnd (застереження щодо такого зв’язку в гот. *handags «спритний, вправний» див. Jîhannesson 228, 479) | давньоісландська |
| skanùs «смачний» | литовська |
| chędogi «чистий, гарний, охайний, чепурний» | польська |
| xǫdogъ | праслов’янська |
| xǫdogъ | праслов’янська |
| худо́га «художник» | українська |
| хандо́жыць | українська |
| хандо́жны | українська |
| handugs «мудрий» | ? |
| худо́ба «скот» | ? |
| у | ? |
| skonėˊti «смакувати» | ? |
худи́й «не товстий; пісний; убогий; (рідко) поганий»
псл. xudъ;
найвірогідніше, споріднене з дінд. kṣîdati «товкти, дрібнити», kṣudrá- «маленький, дрібний» (іє. *ksoudo- «товкти») (Потебня ЖСт. 3, 1891, 121; ЭССЯ 8, 111–113; Pedersen IF 5, 60–61; KZ 39, 382–383), лит. kudas «худий», лтс. kūds «тс.» (Mikl. EW 91);
зіставляється також з лит. skaudùs «хворобливий» (Brückner 186; Sławski I 88–89), гр. φευ̃δος «брехня, омана, помилка» (Meillet Études 174), дінд. kšōdhuka- «голодний» (Machek ESJČ 208–209);
р. худо́й «поганий; худий», бр. худы́ «худий», др. худъ «поганий; слабкий; малий; бідний; незначний», п. chudy «худий; бідний; неродючий», ч. chudó «бідний», слц. chudó «худий», вл. khudy, нл. chudy «бідний; неродючий; худий», полаб. cheudė «тс.», болг. [худ] «поганий», схв. ху̑д «поганий; нещасний», слн. húd «поганий, злісний», стсл. хоудъ «малий; простий; убогий; незначний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захуди́ти
«зробити худим»
захуді́ти
«схуднути»
обхудний
«досить худий»
схуді́лий
сху́длий
схудобні́ти
«зубожіти»
худа́вий
«худуватий; убогий»
худа́й
«худий чоловік (хлопець)»
худа́йка
худа́к
«бідняк»
худе́нний
«дуже худий»
худеня́
«пісне м’ясо»
худерля́вий
худина́
«худорба; худа тварина УРС; пісне м’ясо ВеЗа»
худі́ти
худні́ти
ху́днути
ху́до
худо́ба
«убозтво»
худо́бний
«убогий»
худо́бство
«тс.»
худо́рба́
худорля́вий
худчина́
«тс.»
худю́чий
худю́щий
худя́к
«виснажена худоба»
ху́нути
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| худы́ «худий» | білоруська |
| худ «поганий» | болгарська |
| khudy | верхньолужицька |
| φευ̃δος «брехня, омана, помилка» | грецька |
| kṣîdati «товкти, дрібнити» | давньоіндійська |
| kšōdhuka- «голодний» | давньоіндійська |
| худъ «поганий; слабкий; малий; бідний; незначний» | давньоруська |
| kūds «тс.» | латиська |
| kudas «худий» | литовська |
| skaudùs «хворобливий» | литовська |
| chudy «бідний; неродючий; худий» | нижньолужицька |
| cheudė «тс.» | полабська |
| chudy «худий; бідний; неродючий» | польська |
| xudъ | праслов’янська |
| худо́й «поганий; худий» | російська |
| д «поганий; нещасний» | сербохорватська |
| chudó «худий» | словацька |
| húd «поганий, злісний» | словенська |
| хоудъ «малий; простий; убогий; незначний» | старослов’янська |
| chudó «бідний» | чеська |
| kṣudrá- «маленький, дрібний» (іє. *ksoudo- «товкти») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України