ХРЯСТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від кореня хряс(т) із значенням «хаос, безладдя», наявного в ряді споріднених слів типу [хря́стка] «хрящ; щебінь, уламки каміння», [хряще́м] «безладно» (див.);

псл. xrust-/xrǫst-, xrustati/xrǫstati, xrustěti/xrǫstěti;

звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею різних звуків – тріску, шарудіння, шамотіння;

зіставляються з лит. skríaudùs «шерехуватий, ламкий, крихкий», skrausti «ставати шерехуватим, нерівним», skrudėˊti «тріскатися, ламатися», лтс. skràustêt «тріщати, хрустіти», а також з двн. scrôtan «рубати, різати», дісл. skrjîðr «пошарпана книга», які зводяться до іє. *(s)ker- «різати, краяти»;

р. хруст, хру́стать, хрусте́ть, бр. хруст, др. xpуcтъ, хрусть, п. chrustać «гризти, шарудіти», ч. chroust «жук», chroustati, слц. chrúst «хрущ», вл. chrîsćіć «хрустіти», нл. chrust «хрущ», полаб. chrąst «жук», болг. хръст «скрип, хруст», хрустя «хрустіти», схв. xpу̑ст «сорт вишень», хр̑сак «хруст», слн. hreščánje, hrústati «хрустіти»;

псл. xręščü «хрящ» є похідним від xręstati/xręstěti «хрустіти», чергуванням голосних пов’язаного з xrǫstъ (› хруст);

зіставлялося з лит. kremzlė˜ «хрящ», лтс. krimslis «тс.»;

р. хрящ, бр. храсто́к, др. хрястъкъ, п. chrząstka, схв. хр̏скавица;