ХРЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
хря́кати «харкати»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ха́ркати зі звичайною для таких слів нестійкістю вокалізму (пор. кря́кати – ка́ркати);
зіставляється з лит. krañkšti «харкати», krañkti «каркати»;
р. [хра́кать] «харкати», др. охракъ «харкотиння», п. chrząkać «відкашлюватися; рохкати», [сhrąkać] «тс.», ч. chrkati «харкати», слц. chrákat’ «тс.», вл. khrachać «харкати; чхати», нл. chŕachaś «тс.», болг. хра́кам «харкаю», хра́ча «тс.», схв. хра́кати «харкати», слн. hŕkati «відкашлюватися», стсл. хракати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прохра́кати
«обхаркати»
хряк
хря́ки
хрякоти́ння
«харкотиння»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хра́кам «харкаю» | болгарська |
| khrachać «харкати; чхати» | верхньолужицька |
| охракъ «харкотиння» | давньоруська |
| krañkšti «харкати» | литовська |
| chŕachaś «тс.» | нижньолужицька |
| chrząkać «відкашлюватися; рохкати» | польська |
| хра́кать «харкати» | російська |
| хра́кати «харкати» | сербохорватська |
| chrákat' «тс.» | словацька |
| hŕkati «відкашлюватися» | словенська |
| хракати | старослов’янська |
| сhrąkać «тс.» | українська |
| хра́ча «тс.» | українська |
| chrkati «харкати» | чеська |
| ха́ркати (пор. кря́кати -- ка́ркати) | ? |
| krañkti «каркати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України