ХРУСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. chrust «хворост» означає також «хрусти», можливо, за зовнішньою формою тонких паличок (пор. укр. хворосте́ць «тс.»);

назва тлумачиться також як звуконаслідувальна, пов’язана з хрустом, хрумтінням при розламуванні чи споживанні печива (Brückner 184–185);

такого самого, очевидно, походження п. chrîst, chrust «молоде листя капусти»;

бр. хруст «тс.»;

псл. *xorsteljь «деркач, пастух» звуконаслідувального походження, за характерним співом, пор. укр. хруст, хрусті́ти (пастух і деркач – крикливі птахи, до того ж подібні зовнішньо);

п. chrîsciel «деркач», krîściel «тс.», ч. chřástal, chřístal, křástal, křístel, слн. hrastir, стсл. крастhль «тс.»;

зіставляються з лит. skríaudùs «шерехуватий, ламкий, крихкий», skrausti «ставати шерехуватим, нерівним», skrudėˊti «тріскатися, ламатися», лтс. skràustêt «тріщати, хрустіти», а також з двн. scrôtan «рубати, різати», дісл. skrjîðr «пошарпана книга», які зводяться до іє. *(s)ker- «різати, краяти»;

звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею різних звуків – тріску, шарудіння, шамотіння;

псл. xrust-/xrǫst-, xrustati/xrǫstati, xrustěti/xrǫstěti;

р. хруст, хру́стать, хрусте́ть, бр. хруст, др. xpуcтъ, хрусть, п. chrustać «гризти, шарудіти», ч. chroust «жук», chroustati, слц. chrúst «хрущ», вл. chrîsćіć «хрустіти», нл. chrust «хрущ», полаб. chrąst «жук», болг. хръст «скрип, хруст», хрустя «хрустіти», схв. xpу̑ст «сорт вишень», хр̑сак «хруст», слн. hreščánje, hrústati «хрустіти»;

утворення, пов’язане з хруст, хрусті́ти;

назва мотивується, очевидно, шарудінням насіння в достиглих головках маку або звуками, що виникають при їх розламуванні;

початкове х пояснюється, можливо, впливом хрусті́ти;

сгр. ϰρουστάλλι(ο)ν «кришталь» пов’язане з гр. ϰρύσταλλος «кристал; лід»;

запозичення з грецької мови;

р. бр. хруста́ль, др. хрусталь, крусталь;

утворення, похідне від хруст, хрусті́ти;

назва мотивується співом птаха, схожим на хруст, хрустіння;

р. хруста́н;

утворення, пов’язане з хрусті́ти;

є штучною калькою із західноєвропейських мов, пор. лат. chondrus «тс.», запозичене з гр. χόνδρος «хрящ», і н. Knorpeltang «ірландський мох», букв. «хрящувата водорость»;

схв. хрскавача;

суфіксальне утворення від хрусті́ти (псл. xrustěti), паралельне давньому хрящ (від псл. xręstěti);

п. chrząstka, ч. chrustavka, болг. хръща́л, хруща́л, слн. hrûstec;

пов’язане з хруст, хрусті́ти, пор. синонімічну назву гриба хрящ, а також лит. gruzdùs «ламкий, хрусткий», з яким зіставляється назва груздь (Шанский ЭСРЯ I 4, 183; Откупщиков 146);

р. [хрущ] «груздь»;