ХРУПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
хру́пати «видавати тріск, хрускіт; хрустіти»
псл. xrupati;
звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів;
зіставляється з лит. skriupsėˊti «хрустіти», skriupsnùs «тріскучий», skraũbis «острах» (Būga RR I 443; РФВ 70, 252; Holub–Kop. 143);
припущення про запозичення з гот. hrōps «крик», hrōpjan «гукати, кричати» (Uhlenbeck PBrB 20, 38; Hirt PBrB 23, 233; Matzenauer LF 7, 216) є зайвим;
р. [хруп, хру́пать], п. chrupać «хрумкати», chrup, ч. chroupati, chrupati, chřupati, křoupati, křupati «хрустіти», chrup, слц. chrupat’, chrupka «хрящ», болг. хру́пам «гризу з шумом», м. ру́па, схв. хру́пати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. hrupåti «шуміти, гриміти», hrúpati «шумно їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́хрупка
«хрящ»
хропости́ти
хропості́ти
хруп
(виг.)
хру́павка
«хрящ»
хру́піль
«гриб, Rhizopogon albus Berk.»
(бот.)
хру́піт
хру́пка
«хрящ; маленька кісточка (в тілі)»
хру́пкати
хрупості́ти
хрупостня́
«хрустіння, тріщання»
хрупо́тва́
хрупоті́ти
хрупо́тява
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хру́пам «гризу з шумом» | болгарська |
| hrōps «крик» | готська |
| skriupsėˊti «хрустіти» | литовська |
| ру́па | македонська |
| chrupać «хрумкати» | польська |
| chrup «хрумкати» | польська |
| xrupati | праслов’янська |
| хруп | російська |
| хру́пати «хрюкати» | сербохорватська |
| chrupat' «хрящ» | словацька |
| chrupka «хрящ» | словацька |
| hrupåti «шуміти, гриміти»«шумно їсти» | словенська |
| hrúpati «шуміти, гриміти»«шумно їсти» | словенська |
| хру́пать | українська |
| chroupati «хрустіти» | чеська |
| chrupati «хрустіти» | чеська |
| chřupati «хрустіти» | чеська |
| křoupati «хрустіти» | чеська |
| křupati «хрустіти» | чеська |
| chrup «хрустіти» | чеська |
| skriupsnùs «тріскучий» | ? |
| skraũbis «острах» | ? |
| hrōpjan «гукати, кричати» | ? |
| хруп «шум» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України