ХРУПАЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущення про запозичення з гот. hrōps «крик», hrōpjan «гукати, кричати» (Uhlenbeck PBrB 20, 38; Hirt PBrB 23, 233; Matzenauer LF 7, 216) є зайвим;

псл. xrupati;

звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів;

зіставляється з лит. skriupsėˊti «хрустіти», skriupsnùs «тріскучий», skraũbis «острах» (Būga RR I 443; РФВ 70, 252; Holub–Kop. 143);

р. [хруп, хру́пать], п. chrupać «хрумкати», chrup, ч. chroupati, chrupati, chřupati, křoupati, křupati «хрустіти», chrup, слц. chrupat’, chrupka «хрящ», болг. хру́пам «гризу з шумом», м. ру́па, схв. хру́пати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. hrupåti «шуміти, гриміти», hrúpati «шумно їсти»;

очевидно, похідні утворення від звуконаслідувальних хруп, хру́пати;

мотивація назв не зовсім ясна;

штучне утворення, пов’язане зі звуконаслідувальним хру́пати;

до словотвору пор. ку́піль, ва́жіль і под;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до хрьоп;

можливо також, що це результат контамінації вигуків хрясь та ляп;

пов’язувалося з хруп, хру́пати (Горяев Доп. I 54);

р. [хряп], [хря́пать] «бити, ламати»;