ХРУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

хру́мати «видавати хрумкіт при розжовуванні їжі, хрумтіти»

звуконаслідувальне утворення, що імітує, зокрема, хрускіт плодів та зілля на зубах у людей або тварин;
р. [хру́мкать], бр. хру́маць, слц. chrum, chrъmat’, chrumkat’, слн. hrȗm «гук, шум», hrúmati «шуміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хрум «хрумкіт»
хрум-хрум
хрумі́ти «хрустіти»
хру́мка «хрящ»
хру́мкати
хрумки́й
хру́мкіт
хрумкоті́ти
хрумкотли́вий
хрумли́вий
хру́мсати
хрумті́ти
хрумтли́вий
хру́мцяти
хру́мчати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хру́маць білоруська
хру́мкать російська
chrum «гук, шум»«шуміти» словацька
chrъmat' «гук, шум»«шуміти» словацька
chrumkat' «гук, шум»«шуміти» словацька
cлн. hrȗm «гук, шум»«шуміти» словацька
hrúmati «гук, шум»«шуміти» словацька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України