ХРУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
хру́мати «видавати хрумкіт при розжовуванні їжі, хрумтіти»
звуконаслідувальне утворення, що імітує, зокрема, хрускіт плодів та зілля на зубах у людей або тварин;
р. [хру́мкать], бр. хру́маць, слц. chrum, chrъmat’, chrumkat’, слн. hrȗm «гук, шум», hrúmati «шуміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хрум
«хрумкіт»
хрум-хрум
хрумі́ти
«хрустіти»
хру́мка
«хрящ»
хру́мкати
хрумки́й
хру́мкіт
хрумкоті́ти
хрумкотли́вий
хрумли́вий
хру́мсати
хрумті́ти
хрумтли́вий
хру́мцяти
хру́мчати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хру́маць | білоруська |
| хру́мкать | російська |
| chrum «гук, шум»«шуміти» | словацька |
| chrъmat' «гук, шум»«шуміти» | словацька |
| chrumkat' «гук, шум»«шуміти» | словацька |
| cлн. hrȗm «гук, шум»«шуміти» | словацька |
| hrúmati «гук, шум»«шуміти» | словацька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України