ХРОМУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
хром «твердий сріблястий метал» (хім.)
запозичення із західноєвропейських мов (н. Chrom, фр. англ. chrome «хром»);
термін утворив у 1797 р. французький хімік Н. Воклен (N. L. Vauquelin, 1763–1829), який відкрив цей елемент, від гр. χρω̃μα (род. в. χρώματος) «поверхня тіла, шкіра; колір шкіри; фарба, колір», пов’язаного з χρόα «поверхня шкіри, колір шкіри, обличчя», χρώζω «торкатися, фарбувати», що зводяться до іє. *ghrōu-, *ghrō- «терти, мазати»;
р. бр. болг. м. хром, п. вл. chrom, ч. chrom, chrîm, слц. chrîm, схв. хроˇм, слн. krîm;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хромати́зм
(фіз., муз.)
хрома́тика
хромати́чний
хромі́т
хромува́льний
хромува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хром | білоруська |
хром | болгарська |
chrom | верхньолужицька |
χρω̃μα «поверхня тіла, шкіра; колір шкіри; фарба, колір» (род. в. χρώματος) | грецька |
*ghrōu- | індоєвропейська |
хром | македонська |
Воклен | німецька |
chrom | польська |
французький | російська |
хром | російська |
хро | сербохорватська |
chrîm | словацька |
krîm | словенська |
chrom | чеська |
chrîm | чеська |
χρόα «поверхня шкіри, колір шкіри, обличчя» | ? |
χρώζω «торкатися, фарбувати» | ? |
*ghrō- «терти, мазати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України