ХРИПКОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
хрипі́ти «видавати горлом хрипкі звуки, мати в голосі хрипоту»
псл. xripěti;
звуконаслідувальне утворення від вигуку типу xrrr, що імітує хрип;
зіставляється з skripěti;
р. хрипе́ть, бр. хрыпе́ць, п. chrzypieć, chrypieć, chrapać, ч. chřipěti, chřípěti, chraptěti, chraptiti, слц. chripiet’, вл. chripa «сильний кашель», болг. хрип, хри́пав, хри́пкав, схв. хри́пати, слн. hripåti, стсл. хрипнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
охри́плість
схри́плий
схри́пло
хрип
хри́павиця
хри́павка
хри́пати
хри́пи
«дихальні органи (у сполученні відби́ти хри́пи)»
хри́піт
хри́пка
хрипка́вий
хрипки́й
хри́пко
хрипкува́тий
хрипкува́то
хрипли́вий
хрипли́во
хри́плий
хри́пло
хриплува́тий
хриплува́то
хри́пнути
хри́повиця
хрипота́
хрипо́ти
хрипува́тий
хрипу́н
хрипу́ха
хрипу́чий
хря́пкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хрыпе́ць | білоруська |
| хрип | болгарська |
| chripa «сильний кашель» | верхньолужицька |
| chrzypieć | польська |
| chrypieć | польська |
| chrapać | польська |
| xripěti | праслов’янська |
| хрипе́ть | російська |
| хри́пати | сербохорватська |
| chripiet' | словацька |
| hripåti | словенська |
| хрипнѫти | старослов’янська |
| хри́пав | українська |
| хри́пкав | українська |
| chřipěti | чеська |
| chřípěti | чеська |
| chraptěti | чеська |
| chraptiti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України