ХРАПА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *xorpa;

розглядається як варіант іменника *korpa (ЭССЯ 8, 82–83);

далі пов’язується з псл. *skorp-/skerb-/skrob- «різати»;

припускається спорідненість з лит. kárpa «бородавка», kárpotas «бородавчастий»;

р. хра́па «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду», п. ст. chrapy, charpy, chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті», слц. rapa «віспина», нл. chropа «нерівність», болг. хра́па «дірка, вибоїна на дорозі», схв. хра̏па «віспина, короста», слн. hrápa «нерівність»;

східно-слов’янське утворення, що пов’язане з псл. xrapati, xrapěti «хропти»;

р. храп, бр. храп «храп», хра́па «перенісся»;

пов’язане з хра́па (‹ псл. *xorpa) «нерівність, шерехатість»;

назва мотивується нерівною, зморшкуватою шапинкою гриба;

ч. chřapáč, ст. chrapáč «тс.»;

похідне утворення від псл. xręp-, кореня, що зіставляється із свн. schrimpfen «зіщулюватися, зморщуватися», снідерл. scrompelen, гол. schrompelen, н. schrumpfen, англ. [shrump], шв. skrympa (‹ *skrimpa) «тс.», норв. skramp «худа людина; худий кінь», skrumpa «худа корова», які зводяться до дієслівного кореня *skremb- «крутити; згинати; корчитися, зіщулюватися»;

р. [хря́па] «верхнє листя капусти», бр. хра́пка «качан»;

р. храп «гальмо», як і храпу́н «гарпун», запозичене із західноєвропейських мов, пор. фр. harpon «корабельний гак»;

запозичення з російської мови;

р. бр. храп;

запозичення з російської мови;

р. нахра́пом є формою орудного відмінка від нахра́п «нахабство, насильство», утвореного з прийменника на «на» та іменника [храп] «злість» (пор. у виразі укр. мати храп на кого «злоститися на кого, мати зуб на кого»);

неприйнятним є пов’язання (Горяев 226; Matzenauer LF 11, 174) з п. okropny «жахливий, страхітливий», дісл. hrappr «буйний, нахабний», снн. rapp «гарячий, запальний»;

бр. нахра́пам;

псл. xropti;

дієслово звуконаслідувального походження, пов’язане з передачею шумів і хрипів, які виникають під час хропіння;

зіставлялося з лит. skreplenù, skreplånti «викашлювати, випльовувати харкотиння», skreplys «флегма; харкотиння» (Machek Slavia 16, 213);

р. храпе́ть, бр. храпці́, п. chrapać, ч. chroptati, chroptěti «харчати», слц. chrápat’, вл. krapać, нл. chrjapaś, болг. хра́пам, схв. hròpiti, hropsti «хрипіти», слн. hrîpsti «тс.»;