ХРАМИНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
храм «будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди; релігійне свято на честь якогось святого або якоїсь релігійної події»
запозичення з церковнослов’янської мови в давньоруську;
цсл. храмъ походить від старослов’янського храмъ, якому відповідає східнослов’янська повноголосна форма хоро́м-;
р. бр. болг. м. храм, др. храмъ, п. chram, ч. слц. chrám, схв. хра̑м, стсл. храмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
похра́мини
«гуляння на другий день храмового свята»
хра́ми́на
храмівни́к
храмни́к
«гість, що приїхав на храмове свято»
храмни́ця
«храмина»
храмови́й
хра́мовий
храмо́вник
«член середньовічного католицького духовно-лицарського ордену; тамплієр»
(іст.)
храмува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| храм | білоруська |
| храм | болгарська |
| храмъ | давньоруська |
| храм | македонська |
| chram | польська |
| храм | російська |
| м | сербохорватська |
| chrám | словацька |
| храмъ | старослов’янська |
| храмъ | церковнослов’янська |
| chrám | чеська |
| хоро́м- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України