ХОХОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущення про зв’язок з перс. kãkul «кучері», як і з тур. тат. kjakül (Lokotsch 82; Горяев 401) малоймовірне;

зводилося також до іє. *kel- (*kol-/kl̥-) «підноситися, стирчати» (Черных II 353; Pokorny I 544);

зіставлялося з лтс. cekul(i)s «чуб, пелех», лит. kẽkulas «брила» (Эндзелин СБЭ 126; Фасмер IV 272; Sławski I 73), з дінд. śikhā «тс.», śikh-ara-ḥ «вершина, верхів’я, зеніт» (основа *kok-/kox-/xox-) (Machek ESJČ 202);

розглядалося як утворення шляхом редуплікації звуконаслідувального кореня *cho- (Bern. I 392–393; Ильинский ИОРЯС 20/4, 155);

припускається зв’язок з čexol, похідним від čexati (варіанта до česati): xoxolъ ‹ *koxolъ (ЭССЯ 8, 54–55);

загальновизнаної етимології не має;

псл. xoxolъ;

р. хохо́л, бр. хахо́л, п. нл. chochoł, ч. chochol, chocholka, слц. chochol, [chochel], вл. сhochoł, полаб. ch’üóch’ol;

не виключено також, що хохол виникло внаслідок скорочення складної назви хохола́з;

назва мотивується, мабуть, довгими вусиками на голові комахи;

пов’язане з хохо́л¹;

експресивне утворення, що виникло в результаті видозміни слова хохла́тий «чубатий» від хохо́л «чуб» (див.);

очевидно, експресивне утворення на основі хохо́л «чуб» (див.);

можливо, пов’язане з р. [хо́хлик] «чорт, диявол», бр. хо́хлік «тс.», п. chochlik «домовик; бісик», щодо яких припускалася спорідненість з хохо́л;

не зовсім ясне;

припускається зв’язок з хохо́л (Фасмер IV 255; Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Горяев 399; Черных II 347), імовірна також спорідненість з холи́ти «чистити» (ЭССЯ 8, 66);

псл. xolъkа;

р. хо́лка, бр. [хо́лка];

похідне утворення від хохо́л;

назва мотивується формою квітки;

р. хохла́тка, бр. чуба́тка;

очевидно, складне слово, утворене з основ іменника хохо́л та дієслова ла́зити;

суфіксальне утворення від хохо́л унаслідок зовнішньої подібності суцвіття рослини до чубчика;