ХОТАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ

Bárczi 115–116;

MNTESz II 71;

запозичено з угорської мови, очевидно через словацьке і через румунське (рум. hotár) посередництво;

уг. határ «кордон, рубіж, грань; межа; ліміт» походить від уг. ст. hat «володіти, мати владу над чимось», спорідненого з хант. chat- «іти попереду (перед кимось)» – Machek ESJČ 203;

Crânjală 301;

Skok І 660;

Bezlaj ESSJ I 192;

слц. chotár «територія села; ділянка; межа», схв. хȁтāр «земельні володіння села», слн. [határ] «межа; країна»;

не зовсім ясне;

припускається запозичення з уг. határ «кордон, межа» (SW I 308), до якого зводяться слн. határ «межа, край», схв. ха̏та̑р «належні селу землі», укр. хота́р «тс.» (Bern. I 386, 406; Соболевский AfSlPh 33, 481, Лекции 128, ЖМНП 1911 май, 167);

пов’язується (Фасмер IV 286–287; Kiparsky GLG 146; Matzenauer 180) із двн. huntari «округа; село; район», дшв. hundari «тс.»;

виведення з ар. quṭr «сторона, місцевість» (Mikl. EW 91; Lokotsch 101; Горяев 403) викликає сумнів, оскільки цього слова немає в тюркських мовах, через посередництво яких арабізми потрапляли в українську;

р. ху́тор, бр. ху́тар, п. futor, [chutor];