ХОРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хор «співочий колектив, що разом виконує вокальні твори; звучання пісні, виконуваної групою співців»
гр. χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») пов’язане з χόρτος «двір, подвір’я», якому відповідають псл. *gordъ «гîрод, місто», укр. го́ро́д тощо;
запозичення з грецької мови;
р. бр. болг. м. хор, п. ч. слц. вл. chîr, нл. kor, схв. хо̑р, слн. kor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хо́ри
хори́ст
хорови́й
хорово́д
хорово́дити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хор | білоруська |
| хор | болгарська |
| chîr | верхньолужицька |
| χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») | грецька |
| хор | македонська |
| kor | нижньолужицька |
| chîr | польська |
| *gordъ «гîрод, місто» | праслов’янська |
| хор | російська |
| р | сербохорватська |
| chîr | словацька |
| kor | словенська |
| го́ро́д | українська |
| chîr | чеська |
| χόρτος «двір, подвір’я» | ? |
хор «сухозлітка, мішура»
н. Hort «скарб; золото»;
можливо, розмовне запозичення з німецької мови;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Hort «скарб; золото» | німецька |
хо́ра «хвороба»
псл. xor- розглядається як варіант форми xvor-;
чергуванням голосних пов’язане з xyr- (укр. хи́рий), xur- (ч. сhuravý ‹ churý);
думка про польський вплив щодо укр. хо́-рий (Richhardt 57) не має підстав;
др. хороба, п. choroba, chory, ч. chorý, слц. choroba, вл. khory, нл. chîry, стсл. хороба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
схорі́лий
«виснажений, хворий»
схоріння
схоро́ваний
«тс.»
хо́рий
«хворий»
хорі́ти
хоро́ба
хоро́ба
(1627)
хоробли́вий
хоро́бний
хорови́тий
хоро́та
«хворість»
хорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| khory | верхньолужицька |
| хороба | давньоруська |
| chîry | нижньолужицька |
| choroba | польська |
| chory | польська |
| xor- | праслов’янська |
| choroba | словацька |
| хороба | старослов’янська |
| хо́-рий | українська |
| chorý | чеська |
| xyr- (укр. хи́рий) | ? |
| xur- (ч. сhuravý ‹ churý) | ? |
хво́рий «який має яку-небудь хворобу, нездужає, нездоровий»
псл. xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- (*su̯ero-) «різати, колоти; наривати, гноїтися»;
заміна початкового s › x пояснюється (Черных II 336) впливом псл. xylъ, xylъjü (пор. р. хи́лый);
висловлювалася також думка про можливість зв’язку з іє. коренем *ks-/kes- «різати»: «хворий» – це первісно «каліка, травмована людина» (Мельничук Этимология 1966, 219);
вважалося спорідненим із двн. swëran «ятритися, здуватися, викликати біль», свн. swër «біль, хвороба», н. Schwär(e), Geschwür «болячка», ав. xVara- «рана» (Фасмер IV 232; Bern. I 409; Matzenauer LF 8, 6; Pedersen IF 5, 66; Rozwadowski RSl 2, 105; Эндзелин СБЭ 72; Mikkola Ursl. Gr. I 175; Trautmann 295);
були спроби зводити до іє. *khour- ‹ kheu̯or- (Ильинский ИОРЯС 20/4, 148) або до кореня *gver-, наявного в тох. В kwär «нездужати, хворіти» із заміною первісного g- на х- з табуїстичних міркувань (Machek ESJČ 203);
на думку ряду дослідників, прикметник хо́рий пов’язаний іншим ступенем чергування з хи́ріти, хи́рявий;
р. хво́рый, бр. хво́ры, п. вл. нл. chory, ч. choró, ст. chvoró, слц. choró, полаб. x́örĕ, xüöre «гидкий, бридкий», цсл. хворъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захво́рювання
хвора́
«хвороба»
хво́рати
хво́рість
хворі́ти
хворлакува́ти
хворлакува́тий
хворлякува́ти
хворлякува́тий
хворо́ба
хворобли́вий
хворови́й
«той, що хворів»
хворови́тий
хворо́та
«хвороба»
хворува́ти
хво́рявий
«хворобливий»
хворя́ка
«хворий»
хо́рий
хоро́ба
(1596, 1627)
хоробли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| x «рана» | авестійська |
| хво́ры | білоруська |
| chory | верхньолужицька |
| swëran «ятритися, здуватися, викликати біль» | давньоверхньонімецька |
| коренем *ks-/kes- «різати» | індоєвропейська |
| *khour- ‹ kheu̯or- | індоєвропейська |
| chory | нижньолужицька |
| Schwär(e) | німецька |
| x́örĕ «гидкий, бридкий» | полабська |
| xüöre «гидкий, бридкий» | полабська |
| chory | польська |
| xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- «різати, колоти; наривати, гноїтися» (*su̯ero-) | праслов’янська |
| xylъ | праслов’янська |
| хво́рый | російська |
| swër «біль, хвороба» | середньоверхньнімецька |
| choró | словацька |
| хворъ | церковнослов’янська |
| choró | чеська |
| xylъjü (пор. р. хи́лый) | ? |
| первісно «каліка, травмована людина» | ? |
| Geschwür «болячка» | ? |
| kwär «нездужати, хворіти» | ? |
| g- | ? |
| хо́рий | ? |
| хи́ріти | ? |
| хи́рявий | ? |
| chvoró | ? |
хоро́ми «великий розкішний будинок, палати; [великий хлів, сарай ЛЖит, сіни Нед]»
непереконливі зіставлення з лат. serō «зв’язую, складаю, з’єдную», гр. εἴρω «ставлю в ряд», ὅρμος «намисто, коралі» (Bern. I 397);
порівнювання з вірм. xor «безодня, канава», дінд. ākharás «нора звіра» (Petersson AfSlPh 35, 373; Glotta 7, 320), з хет. karimmi- «храм» (Machek ESJČ 204), з дінд. c̦ár-man «сховище, захисток» (Горяев 400), як і зближення з дінд. sáraṅá (Потебня РФВ 1880/4, 193), не мають достатніх підстав;
зіставляється з дінд. harmyám «дім, палац; фортеця» (Эндзелин СБЭ 127; Machek Slavia 16, 193; Kozłovskij AfSlPh 11, 384; Pedersen KZ 38, 395, проти ЭССЯ 8, 74–76; Uhlenbeck AfSlPh 16, 383), двн. scirm, scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона»), цсл. чрѣмъ «намет» (Sławski I 78; Brückner 183; Holub–Kop. 142);
реконструюється як давніше *ksorm-, що зводиться до іє. *skormo- або *sormo-;
псл. *xormъ з первісним значенням «дах», потім «високий дім» (ЭССЯ 8, 75);
р. хоро́мы, бр. заст. харо́мы, др. хоромина, хоромъ, п. [chromina] «хижа, хата», ч. слц. chrám, chrámina «храм, церква», нл. chrom «будівля», болг. м. храм, схв. хра̑м «будинок, храм, [комора]», слн. сх. [hràm], стсл. храмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хорі́мці
«сіни між внутрішніми і зовнішніми дверима в колибі»
хоро́м
«коридор, прохід»
хоро́ма
«тс.»
хоро́мина
«будинок, житло; хлів ЛПол, великий хлів, сарай ЛЖит»
хоро́ни
«хороми»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| харо́мы | білоруська |
| храм | болгарська |
| xor «безодня, канава» | вірменська |
| εἴρω «ставлю в ряд» | грецька |
| scirm | давньоверхньонімецька |
| ākharás «нора звіра» | давньоіндійська |
| c̦ár-man «сховище, захисток» | давньоіндійська |
| sáraṅá | давньоіндійська |
| harmyám «дім, палац; фортеця» | давньоіндійська |
| хоромина | давньоруська |
| *skormo- | індоєвропейська |
| serō «зв’язую, складаю, з’єдную» | латинська |
| храм | македонська |
| chrom «будівля» | нижньолужицька |
| chromina «хижа, хата» | польська |
| *xormъ «дах» | праслов’янська |
| хоро́мы | російська |
| м «будинок, храм, [комора]» | сербохорватська |
| chrám «храм, церква» | словацька |
| chrámina «храм, церква» | словацька |
| hràm | словенська |
| храмъ | старослов’янська |
| хоромъ | українська |
| karimmi- «храм» | хетська |
| чрѣмъ «намет» | церковнослов’янська |
| chrám «храм, церква» | чеська |
| chrámina «храм, церква» | чеська |
| ὅρμος «намисто, коралі» | ? |
| scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона») | ? |
| *ksorm- | ? |
| потім «високий дім» | ? |
| харо́мы | ? |
| hràm | ? |
ца́ра «натовп, юрба Нед; чужа сторона Г»
запозичення з румунської мови;
рум. ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» походить від лат. terra «земля»;
щодо розвитку семантики пор. болг. хо́ра «люди», що зводиться до гр. χώρα «простір; область, край, місцевість; село»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хо́ра «люди» | болгарська |
| χώρα «простір; область, край, місцевість; село» | грецька |
| terra «земля» | латинська |
| ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» | румунська |
| хо́ра «люди» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України