ХОРОБРІ — ЕТИМОЛОГІЯ

хоро́брий «який не піддається страху; сміливий, відважний»

неприйнятні зближення з гот. harwa- «терпкий» (звідки фін. karvas «терпкий»), гот. gaþrafstjan «потішати, підбадьорювати» (Hirt РВrВ 23, 333), з етнонімом сьрбъ (Соболевский ИОРЯС 27, 323; Горяев 401), з дінд. pragalbhá- «мужній, рішучий» (Machek ESJČ 204; Slavia 16, 197);
менш імовірний зв’язок з дінд. kharaḥ «гострий», гр. ϰάρχαρος «тс.» (Meillet Ètudes 403);
псл. *xorbrъ;
розглядається як похідне від *xorbъ під впливом прикметників на -rъ типу dobrъ «добрий», bystrъ «бистрий», ostrъ «гострий» та ін;
зіставляється з лтс. skarbs «гострий, суворий», лтс. škerbs «терпкий», дісл. skarpr «гострий», шв. scarp «гострий, різкий, крутий», двн. skarf «різкий, гострий», н. scharf «гострий», тох. B kärpye «шорсткий, шершавий»;
іє. *(s)korb(h)- зі *(s)ker- «різати, сікти, стригти» з перестановкою приголосних sk l ks на слов’янському ґрунті (Черных II 354; Эндзелин СБЭ 126; Младенов 671; Brückner AfSlPh 40, 131, KZ 51, 233);
р. хра́брый, [хоро́брый], бр. хра́бры, др. хоробрыи, хоробръ, п. chrobry, ч. слц. chrabrý, вл. chrobły, нл. chrobły, chrobry, болг. хра́бър, хра́брен, м. храбар, схв. хра́бар, слн. hráber, стсл. храбъръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хоро́брість
хоробрі́шати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хра́бры білоруська
хра́бър болгарська
chrobły верхньолужицька
harwa- «терпкий» (звідки фін. karvas «терпкий») готська
gaþrafstjan «потішати, підбадьорювати» готська
ϰάρχαρος «тс.» грецька
skarf «різкий, гострий» давньоверхньонімецька
pragalbhá- «мужній, рішучий» давньоіндійська
kharaḥ «гострий» давньоіндійська
skarpr «гострий» давньоісландська
хоробрыи давньоруська
*(s)korb(h)- зі *(s)ker- «різати, сікти, стригти» індоєвропейська
skarbs «гострий, суворий» латиська
škerbs «терпкий» латиська
храбар македонська
chrobły нижньолужицька
chrobry нижньолужицька
scharf «гострий» німецька
chrobry польська
*xorbrъ праслов’янська
хра́брый російська
хра́бар сербохорватська
chrabrý словацька
hráber словенська
храбъръ старослов’янська
хоро́брый українська
хоробръ українська
хра́брен українська
chrabrý чеська
scarp «гострий, різкий, крутий» шведська
сьрбъ ?
dobrъ «добрий» ?
bystrъ «бистрий» ?
ostrъ «гострий» ?
B kärpye «шорсткий, шершавий» ?

хоро́ший «який має позитивні якості або властивості; такий як треба»

задовільної етимології не має;
розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *xorostь «краса, приємність», похідним від *xorъjь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *sker-/skor- «скребти, чистити» (ЭССЯ 8, 80);
пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хорса – безпосередньо або через др. хорошь, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсъ (Черных II 352–353);
припускався зв’язок з хоро́брий (Фасмер IV 267), з укр. ха́рний, га́рний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241–243), з хорони́ти, хоронен (Bern. I 397; Jagić AfSlPh 6, 282–283; Brückner KZ 43, 308, RS 4, 258), з коро́ста (Гудков ЭИРЯ V 35–36);
висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хorz «гарний», зах.-ос. xvarz «тс.», ав. hvarǝz- «благодійний» (Lewy KZ 52, 306; Sköld 8, Symb. Rozwadowski II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. I 595–596);
р. хоро́ший, бр. харо́шы, др. хорошии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нехоро́шкуватий «негарний»
прехоро́ший
прихоро́шений
прихоро́шування
прихоро́шувати(ся)
хорі́ш
хоро́ство «краса»
хоро́ш (коротка форма прикметника)
хороше́нь «красень»
хороши́ти
хороші́ти
хорошко «тс.»
хорошкува́тий «гарненький»
хорошу́ля «красуня»
хорошу́н «красень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hvarǝz- «благодійний» авестійська
харо́шы білоруська
хорошь давньоруська
хорошии давньоруська
*sker-/skor- «скребти, чистити» індоєвропейська
*xorostь «краса, приємність» праслов’янська
хоро́ший російська
ха́рний українська
*xorъjь «темний, чорний» ?
Хорс ?
хороший «осяйний, променистий, прекрасний» ?
хорсъ ?
хоро́брий ?
га́рний ?
хорони́ти ?
хоронен ?
коро́ста ?
хorz «гарний» ?
xvarz «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України