ХОРО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хо́ра «хвороба»
псл. xor- розглядається як варіант форми xvor-;
чергуванням голосних пов’язане з xyr- (укр. хи́рий), xur- (ч. сhuravý ‹ churý);
думка про польський вплив щодо укр. хо́-рий (Richhardt 57) не має підстав;
др. хороба, п. choroba, chory, ч. chorý, слц. choroba, вл. khory, нл. chîry, стсл. хороба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
схорі́лий
«виснажений, хворий»
схоріння
схоро́ваний
«тс.»
хо́рий
«хворий»
хорі́ти
хоро́ба
хоро́ба
(1627)
хоробли́вий
хоро́бний
хорови́тий
хоро́та
«хворість»
хорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| khory | верхньолужицька |
| хороба | давньоруська |
| chîry | нижньолужицька |
| choroba | польська |
| chory | польська |
| xor- | праслов’янська |
| choroba | словацька |
| хороба | старослов’янська |
| хо́-рий | українська |
| chorý | чеська |
| xyr- (укр. хи́рий) | ? |
| xur- (ч. сhuravý ‹ churý) | ? |
хор «співочий колектив, що разом виконує вокальні твори; звучання пісні, виконуваної групою співців»
запозичення з грецької мови;
гр. χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») пов’язане з χόρτος «двір, подвір’я», якому відповідають псл. *gordъ «гîрод, місто», укр. го́ро́д тощо;
р. бр. болг. м. хор, п. ч. слц. вл. chîr, нл. kor, схв. хо̑р, слн. kor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хо́ри
хори́ст
хорови́й
хорово́д
хорово́дити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хор | білоруська |
| хор | болгарська |
| chîr | верхньолужицька |
| χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») | грецька |
| хор | македонська |
| kor | нижньолужицька |
| chîr | польська |
| *gordъ «гîрод, місто» | праслов’янська |
| хор | російська |
| р | сербохорватська |
| chîr | словацька |
| kor | словенська |
| го́ро́д | українська |
| chîr | чеська |
| χόρτος «двір, подвір’я» | ? |
ца́ра «натовп, юрба Нед; чужа сторона Г»
запозичення з румунської мови;
рум. ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» походить від лат. terra «земля»;
щодо розвитку семантики пор. болг. хо́ра «люди», що зводиться до гр. χώρα «простір; область, край, місцевість; село»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хо́ра «люди» | болгарська |
| χώρα «простір; область, край, місцевість; село» | грецька |
| terra «земля» | латинська |
| ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» | румунська |
| хо́ра «люди» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України