ХОРКОТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
хо́ркати «хрипіти, говорити хриплим голосом»
псл. *хъr̥kati;
утворення звуконаслідувального походження, чергуванням голосних пов’язане з xarkati;
пор. вигук хр, що імітує хрипіння, харчання;
р. хо́ркать, бр. [хо́ркаць], п. charkać, charczeć «харкати», ч. chrkati «кашляти», chrčeti, hrkotati, hrčeti, слц. hŕkat’, chrčat’ «хропти; хрипіти», нл. charchaś, charchnuś, болг. хъ́ркам «хропти; хрипіти; харкати», м. ’рка «хропти», схв. хр́кати, хра́кати, слн. hŕkati «хропти, кашляти», стсл. хракати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ухо́ркатися
«захекатися, втомитися»
хо́ркавець
«відкашлювання, покашлювання»
хо́рка́вий
«хрипкий»
хо́ркало
«тс.»
хоркота́вий
«гаркавий»
хоркота́ти
«гаркавити»
хоркотли́вий
«тс.»
хорчи́вий
«гидкий, бридкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хо́ркаць | білоруська |
| хъ́ркам «хропти; хрипіти; харкати» | болгарська |
| 'рка «хропти» | македонська |
| charchaś | нижньолужицька |
| charchnuś | нижньолужицька |
| charkać «харкати» | польська |
| charczeć «харкати» | польська |
| *х | праслов’янська |
| хо́ркать | російська |
| хр́кати | сербохорватська |
| hŕkat' «хропти; хрипіти» | словацька |
| chrčat' «хропти; хрипіти» | словацька |
| hŕkati «хропти, кашляти» | словенська |
| хракати | старослов’янська |
| хра́кати | українська |
| chrkati «кашляти» | чеська |
| chrčeti «кашляти» | чеська |
| hrkotati «кашляти» | чеська |
| hrčeti «кашляти» | чеська |
| вигук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України