ХОРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хо́ра «хвороба»
псл. xor- розглядається як варіант форми xvor-;
чергуванням голосних пов’язане з xyr- (укр. хи́рий), xur- (ч. сhuravý ‹ churý);
думка про польський вплив щодо укр. хо́-рий (Richhardt 57) не має підстав;
др. хороба, п. choroba, chory, ч. chorý, слц. choroba, вл. khory, нл. chîry, стсл. хороба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
схорі́лий
«виснажений, хворий»
схоріння
схоро́ваний
«тс.»
хо́рий
«хворий»
хорі́ти
хоро́ба
хоро́ба
(1627)
хоробли́вий
хоро́бний
хорови́тий
хоро́та
«хворість»
хорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| khory | верхньолужицька |
| хороба | давньоруська |
| chîry | нижньолужицька |
| choroba | польська |
| chory | польська |
| xor- | праслов’янська |
| choroba | словацька |
| хороба | старослов’янська |
| хо́-рий | українська |
| chorý | чеська |
| xyr- (укр. хи́рий) | ? |
| xur- (ч. сhuravý ‹ churý) | ? |
хво́рий «який має яку-небудь хворобу, нездужає, нездоровий»
на думку ряду дослідників, прикметник хо́рий пов’язаний іншим ступенем чергування з хи́ріти, хи́рявий;
були спроби зводити до іє. *khour- ‹ kheu̯or- (Ильинский ИОРЯС 20/4, 148) або до кореня *gver-, наявного в тох. В kwär «нездужати, хворіти» із заміною первісного g- на х- з табуїстичних міркувань (Machek ESJČ 203);
вважалося спорідненим із двн. swëran «ятритися, здуватися, викликати біль», свн. swër «біль, хвороба», н. Schwär(e), Geschwür «болячка», ав. xVara- «рана» (Фасмер IV 232; Bern. I 409; Matzenauer LF 8, 6; Pedersen IF 5, 66; Rozwadowski RSl 2, 105; Эндзелин СБЭ 72; Mikkola Ursl. Gr. I 175; Trautmann 295);
висловлювалася також думка про можливість зв’язку з іє. коренем *ks-/kes- «різати»: «хворий» – це первісно «каліка, травмована людина» (Мельничук Этимология 1966, 219);
заміна початкового s › x пояснюється (Черных II 336) впливом псл. xylъ, xylъjü (пор. р. хи́лый);
псл. xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- (*su̯ero-) «різати, колоти; наривати, гноїтися»;
р. хво́рый, бр. хво́ры, п. вл. нл. chory, ч. choró, ст. chvoró, слц. choró, полаб. x́örĕ, xüöre «гидкий, бридкий», цсл. хворъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захво́рювання
хвора́
«хвороба»
хво́рати
хво́рість
хворі́ти
хворлакува́ти
хворлакува́тий
хворлякува́ти
хворлякува́тий
хворо́ба
хворобли́вий
хворови́й
«той, що хворів»
хворови́тий
хворо́та
«хвороба»
хворува́ти
хво́рявий
«хворобливий»
хворя́ка
«хворий»
хо́рий
хоро́ба
(1596, 1627)
хоробли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| x «рана» | авестійська |
| хво́ры | білоруська |
| chory | верхньолужицька |
| swëran «ятритися, здуватися, викликати біль» | давньоверхньонімецька |
| *khour- ‹ kheu̯or- | індоєвропейська |
| коренем *ks-/kes- «різати» | індоєвропейська |
| chory | нижньолужицька |
| Schwär(e) | німецька |
| x́örĕ «гидкий, бридкий» | полабська |
| xüöre «гидкий, бридкий» | полабська |
| chory | польська |
| xylъ | праслов’янська |
| xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- «різати, колоти; наривати, гноїтися» (*su̯ero-) | праслов’янська |
| хво́рый | російська |
| swër «біль, хвороба» | середньоверхньнімецька |
| choró | словацька |
| хворъ | церковнослов’янська |
| choró | чеська |
| хо́рий | ? |
| хи́ріти | ? |
| хи́рявий | ? |
| kwär «нездужати, хворіти» | ? |
| g- | ? |
| Geschwür «болячка» | ? |
| первісно «каліка, травмована людина» | ? |
| xylъjü (пор. р. хи́лый) | ? |
| chvoró | ? |
ца́ра «натовп, юрба Нед; чужа сторона Г»
щодо розвитку семантики пор. болг. хо́ра «люди», що зводиться до гр. χώρα «простір; область, край, місцевість; село»;
рум. ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» походить від лат. terra «земля»;
запозичення з румунської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хо́ра «люди» | болгарська |
| χώρα «простір; область, край, місцевість; село» | грецька |
| terra «земля» | латинська |
| ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» | румунська |
| хо́ра «люди» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України