ХОРДОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

хо́рда «пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні»

запозичене з грецької мови через посередництво латинської (лат. chorda);
гр. χορδή «кишка, жила, струна», яке виникло з давнішого *χορνή, зіставляється з лит. žarná (žarnà) «тонка кишка», мн. žárnos «кишки», лтс. zarna «тс.», дісл. gǫrn «кишка» (‹ іє. g̑hornā-), а також із двн. garn «нитка, прядиво (з висушених кишок)», н. Garn «нитки, прядиво», лат. hernia «кила, грижа», hīra «порожня кишка», дінд. hirā́ «жила, вена», híraḥ «стрічка, зв’язка, нитка», які зводяться до іє. *gher- «кишка»;
р. бр. болг. хо́рда, п. ч. слц. chorda;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хорда́льний
хорда́льні
хо́рдовий
хо́рдові
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хо́рда білоруська
хо́рда болгарська
χορδή «кишка, жила, струна» грецька
garn «нитка, прядиво (з висушених кишок)» давньоверхньонімецька
hirā́ «жила, вена» давньоіндійська
gǫrn «кишка» (‹ іє. g̑hornā-) давньоісландська
*gher- «кишка» індоєвропейська
hernia «кила, грижа» латинська
zarna «тс.» латиська
žarná «тонка кишка» (žarnà) литовська
Garn «нитки, прядиво» німецька
chorda польська
хо́рда російська
chorda словацька
chorda чеська
*χορνή ?
žárnos «кишки» ?
hīra «порожня кишка» ?
híraḥ «стрічка, зв’язка, нитка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України