ХОМА — ЕТИМОЛОГІЯ

Хома́ (чоловіче ім’я)

запозичення з грецької мови;
гр. Θωμα̃ς «Фома» походить від гебр. tĕ’ōm «близнюк», спорідненого з арам. teōmā, ак. tu’amu, ta’umu, ар. tau’am «близнюк», які пов’язуються із семітською основою w-a-m «рахувати»;
р. Фома́, бр. Хама́, др. Фома, ч. Tomáš, слц. Tomaš, схв. Хома, слн. Tomaž, стсл. Фома;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́
Тома́
Тома́ш
Фома́
Фтома́
Хо́мка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tu'amu аккадська
tau'am «близнюк» арабська
t арамейська
Хама́ білоруська
tĕ'ōm «близнюк» гебрайська
Θωμα̃ς «Фома» грецька
Фома давньоруська
Фома́ російська
Хома сербохорватська
Tomaš словацька
Tomaž словенська
Фома старослов’янська
Tomáš чеська
ta'umu ?
w-a-m «рахувати» ?

хо́ми «вид печива з відвареного гороху з розтертим конопляним сім’ям»

можливо, пов’язане з власним іменем Хома́;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Хома́ ?

Тома́ (чоловіче ім’я)

запозичення із західнослов’янських мов;
п. Tomasz, ч. Tomáš та ін. через лат. Thomas зводяться до гр. Θωμάς, від якого походить і укр. Хома́ (Фома́) (див.);
бр. Тама́ш, болг. Тома́, Тома́ш, схв. Тома, Томаш, слн. Tomáž;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Тома (1432)
Тома́с
То́ма́ш
То́мко
Тому́ньо
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Тама́ш білоруська
Тома́ болгарська
Тома́ш болгарська
Θωμάς грецька
Thomas латинська
Tomasz польська
Тома сербохорватська
Томаш сербохорватська
Tomáž словенська
Хома́ (Фома́) українська
Хома́ українська
Tomáš чеська

хом'я́к «польовий гризун, шкідник польових і городніх культур» (зоол.)

надійної етимології не має;
пов’язувалося з ч. мор. [chomtat’] «жадібно їсти», ха́мкать (Ильинский ИОРЯС 16/4, 6), з п. skomleć, др. скомати, скомлю «кричати, верещати» (з переходом ск х) за писком гризуна, з псл. (s)komiti «стискати, м’яти», тоді chomik – «такий, що стискає, нагромаджує» (Sławski I 75–76; Brückner 182);
не виключений зв’язок із псл. *(s)kem-/(s)kom-/xō˘m- «різати, дробити» (пор. і назву гризуни́);
щодо др. хомѣсторъ припускалося запозичення з давньоіранської, пор. ав. hamaēstar- «ворог, що зборює когось на землю», перс. hamestār «противник» (Bartholomae 1774; Vasmer RS 6, 174; Фасмер IV 260–261, ZfSlPh 19, 449; 20, 402–403; Machek Slavia 16, 211);
п. chomik, ст. chomiek запозичене з української;
р. хомя́к, бр. хамя́к, др. хомѣкъ, хомякъ, хомѣсторъ, п. chomik, стсл. хом"къ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хома́
хомє́к
хоми́к
хомі́к
хомлє́к
хомля́к
хомня́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hamaēstar- «ворог, що зборює когось на землю» авестійська
хамя́к білоруська
скомати давньоруська
хомѣсторъ давньоруська
хомѣкъ давньоруська
chomtat' «жадібно їсти» моравське
hamestār «противник» перська
skomleć польська
chomik польська
chomik польська
*(s)kem-/(s)kom-/xō˘m- «різати, дробити» (пор. і назву гризуни́) праслов’янська
хомя́к російська
хом"къ старослов’янська
хомякъ українська
хомѣсторъ українська
chomtat' «жадібно їсти» чеська
ха́мкать ?
скомлю «кричати, верещати» (з переходом ск х) ?
chomik «такий, що стискає, нагромаджує» ?
hamaēstar- «ворог, що зборює когось на землю» ?
chomiek ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України