ХОЛУЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

Трубачев (Терм. родства 188) пов’язує з р. [алу́й] «служба»;

припускалася спорідненість зі словами наха́л, подхали́м, па́холок (Фасмер IV 258–259; Горяев 394, Доп. I 51; Преобр. I 595), з халя́ва, р. [халя́вить] «бруднити» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 156);

така етимологія не виключає зв’язку з псл. xoliti, *xolkъ, *xolpъ, *xolstъ (ЭССЯ 8, 65; пор. також Соболевский ЖМНП 1886/9, 146; Lehr-Spławiński JP 24/2, 43–44; Черных II 349) – хо́лост, холости́ть;

зіставлялося з лит. skålti «розколювати», kuõlas «кілок», хет. iškallāi «розривати, розколювати» і зводилося до іє. *ksol- «чистити, скребти, обрізати» від іє. *ks-/kes- (Мельничук Этимология 1966, 216–217, 219);

первісно, мабуть, «раб, слуга» (звідси всі негативні сучасні значення «наймит, прихвостень, попихач»);

псл. xolujь;

р. холу́й, бр. халу́й, п. [chołoj, choluj] «стебла, гичка», ч. choluj «підстилка з листя, дрібні віти», вл. chołuj «плуг», нл. chîluj, [chîlyj, choloj] «плуг»;

запозичення з російської мови;

р. [наха́лом] «нахабно, силою, нахабством» є прислівниковим утворенням від іменника наха́л, пов’язаного з хо́лить «пестити», укр. [холи́ти] «чистити», холу́й, шалі́ти (з чергуванням звуків), болг. оха́лен «той, що живе в достатках; заможний», охо́лен «тс.», схв. òхол «зарозумілий, гордовитий, чванливий, нахабний», слн. ohól «зарозумілий, гордовитий, чванливий»;

помилковим є пов’язання (Iljinskij AfSlPh 29, 167) з хвала́;

болг. наха́л «нахаба, нахабник»;

висувалася гіпотеза про можливість запозичення з тюркських мов, зокрема з якоїсь форми (можливо, арабського походження), що з неї виникло тур. xalfa «підручний раб» (Menges UAJb 31, 187–188);

були спроби пов’язати з н. skalks «слуга, наймит», гот. skulan «бути винним», skula «боржник», лит. skolà «вина» (за борги людина ставала підневільною) (Brückner 180), з гот. halbs «половина» (Pedersen KZ 38, 373), з лит. šel˜pti «допомагати» (Погодин РФВ 32, 270–275; Brückner KZ 51, 235), лит. sil˜pti, sil˜pstа «слабнути», sil˜pnas «слабий» (Matzenauer LF 7, 220, проти Bern. I 394), з ос. xælæf «грабунок» (Абаев Пробл. ие. языкозн. 14);

непереконливі пов’язування з дінд. jālmá «негідник, бандит», jálрati «нерозбірливо говорить, мурликає» (Machek Slavia 16, 195–196; Mayrhofer I 724), зіставлення з іє. *khel- «тяти, обтинати», звідки *xolpъ «невільник; кастрат» (Соболевский РФВ 71, 444);

на думку інших, слово може бути назвою якогось поневоленого народу (пор. н. Sklave «раб», фр. esclave, сгр. σϰλαυηνός, σϰλαβηνός, σϰλα̃βος (Sławski I 68–69);

припускалася спорідненість із звуконаслідувальним холу́й з первісним значенням «людина, зайнята чорною, брудною роботою», пізніше – «підневільна людина, кріпак» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 165);

імовірний зв’язок із ч. pachole, pacholek (ЭССЯ 8, 62–64);

переконливої етимології не має;

псл. *xolpъ;

р. холо́п, бр. хало́п, др. холопъ, п. chłop «селянин; хлопець; мужчина», ч. слц. chlap «чоловік», вл. khłop, khłopc «хлопець», нл. kłopc, болг. хла́пе́ «хлоп’я», хлапа́к «хлопчик», м. лапе «хлопчисько», схв. ст. хла̏п «холоп; невіглас», слн. hlȃp «телепень, бовдур», стсл. хлапъ;