ХОЛМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
холм «гірка»
пояснювалося також як слов’янське утворення, споріднене з др. шеломя «холм» (Jagić AfSlPh 23, 537; Brückner 178; Ильинский ИОРЯС 20/4, 142; Mikkola Ursl. Gr. I 177);
іє. *kl̥-mo, де корінь *kel-/kol-/kl̥- «підвищуватися, стирчати» (Фасмер–Трубачев IV 255; Kiparsky GLG 179–180);
припускається давнє запозичення з германських мов (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 92–93), пор. снн. holm «острів», нн. дангл. holm «висота, пагорб», дісл. holm «острівець», пгерм. *hulma-;
псл. *хl̥mъ;
р. холм, др. хълмъ, хлъмъ, хълъмъ, холмъ, п. chełm, ч. chlum, [chlîm], слц. chlm, вл. chołm, khołm, нл. chîłm, болг. хълм, схв. ху̑м (род. в. ху́ма), слн. hîlm, стсл. хлъмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підхо́лм'я
холмови́на
«тс.»
холмъ
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хълм | болгарська |
| chołm | верхньолужицька |
| khołm | верхньолужицька |
| holm «висота, пагорб» | давньоанглійська |
| holm «острівець» | давньоісландська |
| шеломя «холм» | давньоруська |
| хълмъ | давньоруська |
| *kl̥-mo | індоєвропейська |
| chîłm | нижньолужицька |
| holm «висота, пагорб» | нижньонімецька |
| chełm | польська |
| *hulma- | прагерманська |
| *хl̥mъ | праслов’янська |
| холм | російська |
| м (род. в. ху́ма) | сербохорватська |
| holm «острів» | середньонижньонімецька |
| chlm | словацька |
| hîlm | словенська |
| хлъмъ | старослов’янська |
| хлъмъ | українська |
| хълъмъ | українська |
| холмъ | українська |
| chlîm | українська |
| chlum | чеська |
| *kel-/kol-/kl̥- «підвищуватися, стирчати» | ? |
| holm «острів» | ? |
шоло́м «головний убір, переважно військовий, що захищає голову»
псл. *šelmъ;
давнє запозичення з германських мов;
пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. hёlm, дісл. hjalmr, гот. hilms, н. Helm, англ. helmet;
пгерм. *hёlma(z) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. śárman- «захист») утворене від дієслова *helan «ховати, зберігати», спорідненого з н. hehlen «ховати, приховувати», лат. cēlo «ховаю», color «колір», гр. ϰαλύπτω «обгортаю, закриваю», дірл. celim «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *kē˘l- «приховувати, покривати»;
існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’ян- ського, пов’язаного з псл. *хъl̥mъ, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Младенов 695; Brückner KZ 48, 194);
р. ст. шело́м «шолом (у воїнів)», бр. ст. шало́м «тс.», др. шеломъ, п. ст. szłom, ч. [šlem], болг. м. шлем, схв. шли́jeм, слн. šlèm (šlém), цсл. шлѣмъ, шлѥмъ, шлємъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підшоло́мник
пришоломи́ти
«приголомшити»
шело́м
«шолом»
шеломе́нний
«той, що трясе шоломом»
шеломо́к
«(зменш.) від ше-ло́м; поліська літня шапка з товстого домашнього сукна у вигляді конуса»
шо-ло́мка
«велика бочка»
шоломи́вий
«приголомшений, ошелешений»
шоломи́стий
«подібний до шолома»
шоломо́к
«головний убір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| helmet | англійська |
| шало́м «тс.» (ст.) | білоруська |
| шлем | болгарська |
| hilms | готська |
| ϰαλύπνω «обгортаю, закриваю» | грецька |
| hёlm | давньоанглійська |
| hёlm | давньоверхньонімецька |
| śárman- «захист» | давньоіндійська |
| celim «ховаю, приховую» | давньоірландська |
| hjalmr | давньоісландська |
| hёlm | давньонижньонімецька |
| шеломъ | давньоруська |
| hёlm | давньофризька |
| *kē˘l- «приховувати, покривати» | індоєвропейська |
| cēlo «ховаю» | латинська |
| color «колір» | латинська |
| шлем | македонська |
| Helm | німецька |
| hehlen «ховати, приховувати» | німецька |
| szłom (ст.) | польська |
| *hёlma(z) «шолом» | прагерманська |
| *helan «ховати, зберігати» | прагерманська |
| *šelmъ | праслов’янська |
| *х<SUP>ъ</SUP>l̥mъ | праслов’янська |
| холм | російська |
| шело́м «шолом (у воїнів)» (ст.) | російська |
| шли́jeм | сербохорватська |
| hёlm | середньоверхньнімецька |
| šlèm (šlém) | словенська |
| šlém | словенська |
| холм | українська |
| шлѣмъ | церковнослов’янська |
| шлѥмъ | церковнослов’янська |
| шлємъ | церковнослов’янська |
| šlem | чеська |
хлам
припускалося первісне lomъ (lamati) з експресивним нарощуванням х- (ЭССЯ 8, 24);
пов’язувалося з хла́мати «жадібно їсти, глитати» звуконаслідувального походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 4–5);
зіставлялося з холм (Шапиро ФЗ 1877/4, 79), з лтс. slāns «купа, стос» (Mikl. EW 86; Matzenauer LF 7, 219; Bern. I 387, проти Трубачев ЭССЯ 8, 24), з лит. šlam̃štas «хлам, сміття» (Носович 679);
розглядалося (Черных II 341) як скорочена форма слова хлами́да (у такому разі хлам – це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім – «будь-яке сміття»);
надійної етимології немає;
псл. xlamъ;
р. бр. хлам, др. хламъ, схв. хла̏мина «шкарбан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хламі́ття
«лахміття»
хламо́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлам | білоруська |
| хламъ | давньоруська |
| slāns «купа, стос» | латиська |
| šlam̃štas «хлам, сміття» | литовська |
| xlamъ | праслов’янська |
| хлам | російська |
| мина «шкарбан» | сербохорватська |
| хла́мати «жадібно їсти, глитати» | ? |
| холм | ? |
| хлами́да (у такому разі хлам -- це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім -- «будь-яке сміття») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України