ХОЗЯИН — ЕТИМОЛОГІЯ
хазя́їн «господар, власник якогось господарства, речей, майна і т. ін.»
запозичення з тюркських мов;
тат. (мішарське) хузǝй «тс.», тур. hoca «учитель, професор; духовна особа, мулла», чув. xoźa, xuźa «господар», дтюрк. xoǯa походять від перс. xōja (xaуāja) «майстер; художник; учитель»;
р. хозя́ин, бр. [хадзя́ін], др. ходзя, болг. хаза́ин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
охазяїнува́тися
«завести господарство»
хажа́їн
хажа́й
хажа́йка
хажа́йствувати
хазяїнови́тий
хазяїнува́ти
хазяїнува́тий
хазя́й
хазя́йка
хазяйкови́тий
хазя́йли́вий
хазяйнови́тий
хазяйнови́то
хазяйнува́ти
хазяйови́тий
хазяйовли́вий
хазя́йсливий
хазя́йство
хазя́йський
хазя́йчик
хазя́йчин
хазяюва́ти
хозя́їн
хозяїнува́ти
хозя́йка
хозя́йство
хозя́йстливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хадзя́ін | білоруська |
| хаза́ин | болгарська |
| ходзя | давньоруська |
| xoǯa | давньотюркська |
| xōja «майстер; художник; учитель» (xaуāja) | перська |
| хозя́ин | російська |
| хузǝй «тс.» (мішарське) | татарська |
| hoca «учитель, професор; духовна особа, мулла» | турецька |
| xoźa | чуваська |
| xuźa «господар» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України