ХОЗАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

хаза́ри «тюркські напівкочові племена, які в I тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі» (іст.)

запозичення з тюркських мов;
тюрк. *kazar, джаг. хазар «блукати, втікати» пов’язане з тюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
від цієї етнічної назви походить, очевидно, й укр. козарлю́га фам. «козачище»;
р. хоза́ры, хаза́ры, бр. хаза́ры, др. козаре (мн.), п. chazar, ч. chazaři, болг. хаза́ри;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хоза́ри
хоза́рин
хоза́рський
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хаза́ры білоруська
хаза́ри болгарська
козаре (мн.) давньоруська
chazar польська
хоза́ры російська
*kazar тюркські
kez- «ходити, блукати, мандрувати» тюркські
козарлю́га українська
хаза́ры українська
chazaři чеська
хазар «блукати, втікати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України