ХОБОТА — ЕТИМОЛОГІЯ

хо́бо́т «витягнута рухома носова частина морди у слонів та деяких інших тварин; [риболовна сітка] Нед»

зближення з ч. chybati «вагатися, сумніватися», п. chybać «рухати» (Ильинский РФВ 61, 230–231) або з гр. σόβη «кінський хвіст», σοβέω «гнати» (Потебня РФВ 4, 194; Matzenauer LF 7, 222) непереконливі;
початкове х пояснюється впливом псл. xvostъ «хвіст»;
зіставляється з лит. kabėˊti «висіти», kabîti «тс.», kãbė «гак»;
розглядається як похідне від xabiti, xobiti;
псл. xоbotъ (xobъtъ) з первісним значенням «те, що висить; щось відвисле»;
р. хо́бот, бр. хо́бат, др. хо́ботъ «хвіст; хобот», п. cbobot «вірьовка бортника», ч. chobot «хобот; спрут, восьминіг; бухта, затока», слц. chobot «хобот», болг. хобо́т «тс.», схв. хо̏бот, хо̀ботница «морський поліп; каракатиця», слн. hobòt «виїдений плід, усередині порожній», hobotnica «поліп», стсл. хоботъ «хвіст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хо́ботень «рід головоногих, Proboscidalis»
хо́ботник «тварина з хоботом»
хо́ботні
хобо́тъ «хвіст» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хо́бат білоруська
хобо́т «тс.» болгарська
σόβη «кінський хвіст» грецька
хо́ботъ «хвіст; хобот» давньоруська
kabėˊti «висіти» литовська
chybać «рухати» польська
cbobot «вірьовка бортника» польська
xvostъ «хвіст» праслов’янська
xоbotъ «те, що висить; щось відвисле» (xobъtъ) праслов’янська
хо́бот російська
бот сербохорватська
chobot «хобот» словацька
hobòt «виїдений плід, усередині порожній»«поліп» словенська
hobotnica «виїдений плід, усередині порожній»«поліп» словенська
хоботъ «хвіст» старослов’янська
хо̀ботница «морський поліп; каракатиця» українська
chybati «вагатися, сумніватися» чеська
chobot «хобот; спрут, восьминіг; бухта, затока» чеська
σοβέω «гнати» ?
kabîti «тс.» ?
kãbė «гак» ?
xobiti ?

хобо́т

пов’язане з хабо́ття (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

хібту́ «зелена паша для худоби»
хібту́ «зелена паша для худоби»
хобо́ттє «полова»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хабо́ття ?

хаба́з «зарості бур’яну, дрібного чагарнику»

припускався зв’язок з хо́бот (Фасмер IV 213), з лит. kèbti «покривати шкуркою» (Machek Slavia 16, 179–180);
утворене від хаб, псл. xabiti «псувати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137–138; ЭССЯ 8, 7–9, проти Фасмер IV 213);
р. [хабази́на] «кілок, жердина», п. chabaź «бур’ян», ч. [chab] «гілка, прут», chabina, chabovina «тс.», слц. chabina «прут, різка», нл. chabźе «засохлі віти ялини або сосни без хвої»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хабла́з «хворост»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kèbti «покривати шкуркою» литовська
chabźе «засохлі віти ялини або сосни без хвої» нижньолужицька
chabaź «бур’ян» польська
xabiti «псувати» праслов’янська
хабази́на «кілок, жердина» російська
chabina «прут, різка» словацька
chab «гілка, прут»«тс.» чеська
chabina «гілка, прут»«тс.» чеська
chabovina «гілка, прут»«тс.» чеська
хо́бот ?
хаб ?

хвіст «придаток на задній частині тіла тварини, [рибальський мотуз, яким в’яжуть задній край чердакового паруса до човна Дз]»

псл. xvostъ первісно означало, мабуть, «те, чим можна махати, обмахуватися», тому пов’язується з псл. xvostati «бити, махати», xvatati, xytati, xystati (ЭССЯ 8, 133–134);
припускалася спорідненість з ав. xVasta- «молочений» (Vasmer RSl 6, 174), з вірм. xot (‹ *qhu̯odo-) «трава, пасовисько» (Petersson KZ 47, 278), із нвн. Quaste «пензель» (двн. questa, свн. quaste «пучок, жмут»), схв. ст. gozd «ліс» (Эндзелин СБЭ 127), з хо́бот (Ильинский РФВ 61, 235; ИОРЯС 20/3, 106–108, проти Фасмер IV 232);
загальновизнаної етимології не має;
р. бр. хвост, др. хвостъ, п. [chwost], ч. слц. chvost «хвіст; мітла», вл. chošćo «мітла», нл. chоšćo «дрік, з якого роблять віники», полаб. xöst, схв. ст. [hvost] «хвіст», [hȍst] «виноградна гілка», стсл. хвостъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

надхві́стя
нахві́сник
на́хвостень
охві́стя
охво́стуватий «тонший з одного боку (про деревину, палицю)»
підхві́сний
підхві́стя
підхво́сний
підхво́стний
прихвос(т)ний
при́хвостень
прихво́стний
прохвости́ти «побити різками»
прохво́стиця «прочуханка»
фіст
фоста́тий
фостацки «сорт груш, Pyri communis»
фоста́ч «з великим хвостом; великодня гра хлопчиків»
фостачки́ «тс.»
фостець «хвощ болотний, Equisetum palustre L.» (бот.)
фо́стик «хвостик»
фости́ско
фостове́ «гроші, які покупець дає пастухові або наймитові при купівлі худоби»
фосту́ля «солодка груша на довгому хвостику»
хвіста́тий
хвістни́й
хвосняк «Hippuris L.» (бот.)
хвоста́н «хвостата рибальська сітка»
хво́стати
хвоста́тий
хво́статися «плентатися ззаду»
хвоста́ться «іти слідом за кимось»
хвоста́ч «той, що має довгий хвіст; невід, сітка з хвостом»
хвоста́чка «назва ложки у загадці Г; пуголовок ВеНЗн»
хвости́зм (політ.)
хвостика́ти «бити, стьобати»
хвостики «китник, лисохвіст, Alopecurus L.» (бот.)
хвости́ло «віник у лазні»
хвости́на «(одна) скотина»
хвости́нець «хвостата інфузорія, Bodo» (зоол.)
хвости́ст (політ.)
хвости́сько
хвости́ще
хвості́вка «синиця довгохвоста, Aegithalos caudata L. Шарл; хвостатий метелик, Acaena Нед» (орн.)
хвостник
хвостня́к «хвосняк, Hippuris L.» (бот.)
хвостове́
хвостови́й
хвостови́к «частина плуга, клин, за допомогою якого можна регулювати заглиблення плуга»
хвосто́к
хвосто́чок
хвостя́
хвостя́га
хвостя́ка
хвостя́та «рогата худоба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
x «молочений» авестійська
хвост білоруська
chošćo «мітла» верхньолужицька
xot «трава, пасовисько» (‹ *qhu̯odo-)(Petersson KZ 47, 278) вірменська
хвостъ давньоруська
chоšćo «дрік, з якого роблять віники» нижньолужицька
Quaste «пензель» (двн. questa, свн. quaste «пучок, жмут») нововерхньонімецька
xöst полабська
chwost польська
xvostъ праслов’янська
xvostati «бити, махати» праслов’янська
хвост російська
gozd «ліс» сербохорватська
hvost «хвіст» сербохорватська
chvost «хвіст; мітла» словацька
хвостъ старослов’янська
hȍst «виноградна гілка» українська
chvost «хвіст; мітла» чеська
xvatati ?
xytati ?
xystati ?
gozd «ліс» ?
хо́бот ?
hvost «хвіст» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України