ХНЮПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хню́пити «вішати (голову, носа)»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, подібне до звуконаслідувального хни́кати;
пор. ч. chňapati «хватати», chňapit’ «ударити», [chňápnút] «упасти звідкись», kňučet «скиглити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
похню́па
похню́пий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chňapati «хватати» | чеська |
| хни́кати | ? |
| chňapati «хватати» | ? |
| chňapit' «ударити» | ? |
| chňápnút «упасти звідкись» | ? |
| kňučet «скиглити» | ? |
гню́питися «хнюпитися, похнюплюватися»
результат видозміни форми хню́пити(ся), очевидно, через семантичне зближення з дієсловом гну́тися);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гню́павий
«зігнутий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хню́пити | ? |
| ся | ? |
| гну́тися | ? |
хню́ра «понура людина»
пов’язується з хни́кати (Ильинский ИОРЯС 20/4, 176–177), однак імовірніший зв’язок із хню́пити, пор. хля́ра «сльота, негода», р. хны́рить «хникати»;
р. [хню́ра] «похмура людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
схню́ритися
хню́рко́
«тс.»
хнюрува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хны́рить «хникати» | російська |
| хню́ра «похмура людина» | російська |
| хни́кати | ? |
| хню́пити | ? |
| хля́ра «сльота, негода» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України