ХМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хм «вигук, що виражає подив, іронію, сумнів, роздум, реакцію на несподіванку»
давній праслов’янський та індоєвропейський вигук (пор. нвн. hm – вигук на позначення сумніву, англ. h’m «тс.»), що виражає інстинктивний природний звук людини у відповідній ситуації (може супроводжуватися різною інтонацією);
р. бр. схв. хм, ч. сhm;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хми́кати
хму
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хм | білоруська |
хм | російська |
хм | сербохорватська |
сhm | чеська |
хамкоті́ти «гугнявити»
звуконаслідувальне утворення;
пор. гм, хм, що вимовляються в ніс при закритому роті;
ч. [chumtat] «тс.», слц. chumtat’;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
chumtat' | словацька |
chumtat «тс.» | чеська |
гм | ? |
хм | ? |
хомня́чити «говорити під ніс, бубоніти»
утворення звуконаслідувального походження, пор. гм, хм, що вимовляються в ніс;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гм | ? |
хм | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України