ХЛЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хля́ґа «сльота»
псл. xlęda, пов’язане з хля́бати «хитатися», хля́нути «хлинути», хля́ра «негода» і далі, через чергування носових, з псл. xlǫ-, укр. хлуд;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хлє́га
хляго́дза
«сльота»
хляґо́за
хляґози́ти
«сльотити»
хля́да
«тс.»
хля́ка
хляко́дза
хляко́за
хля́кость
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xlęda | праслов’янська |
| xlǫ- | праслов’янська |
| хлуд | українська |
| хля́бати «хитатися» | ? |
| хля́нути «хлинути» | ? |
| хля́ра «негода» | ? |
фля́ки «свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші»
запозичення з німецької мови (польське посередництво, всупереч Richhardt 48; Sławski I 231, не обов’язкове);
н. Fleck «клапоть, шматок» (свн. vlе̄c, vlе̄cke, двн. flе̄c, flе̄ccho, дісл. flekkr «пляма») зводиться до герм. *flegn- ‹ *plegn- і далі до іє. *plе̄k- «бити»;
ч. flák пояснюється як запозичення з н. Flanken «бік, сторона» (Machek ESJČ 143; Holub–Lyer 169);
бр. фля́кі, п. flak, flaki «тельбухи», ч. flák «великий шматок», слн. fláka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фляк
«тс.»«слизький, мокрий і неміцний кусок»
фля́ка́р
«той, хто продає або любить фляки»
фля́чки
«тс.»
фля́чниця
«жінка, що торгує фляками»
хля́ки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фля́кі | білоруська |
| *flegn- | германські |
| *flegn- | германські |
| *plegn- | германські |
| flе̄c | давньоверхньонімецька |
| flе̄ccho | давньоверхньонімецька |
| flekkr | давньоісландська |
| *plе̄k- «бити» | індоєвропейська |
| *plе̄k- | індоєвропейська |
| Fleck «клапоть, шматок» (свн. vlе̄c, vlе̄cke, двн. flе̄c, flе̄ccho, дісл. flekkr «пляма») | німецька |
| Flanken «бік, сторона» | німецька |
| flak «тельбухи» | польська |
| flaki «тельбухи» | польська |
| vlе̄c | середньоверхньнімецька |
| vlе̄cke | середньоверхньнімецька |
| fláka | словенська |
| flák | чеська |
| flák «великий шматок» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України