ХЛЮСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
хлюст «хитра, спритна людина; пройдисвіт»
експресивне утворення, пов’язане з хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati);
значення знаряддя праці, відбите у польському слові, первинне стосовно негативного значення «пройдисвіт» у східнослов’янських мовах;
пор. у семантичному плані укр. плеска́ти язико́м, прони́ра, проно́за, прола́за тощо;
р. хлюст, [хлю́зда] «пройдисвіт, шахрай», бр. хлюст «тс.», п. chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату», ч. chlust «бульк, плесь», слц. chl’ust «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хлюстува́тий
«жевжикуватий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хлюст «тс.» | білоруська |
chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату» | польська |
хлюст | російська |
chl'ust «тс.» | словацька |
плеска́ти язико́м | українська |
хлю́зда «пройдисвіт, шахрай» | українська |
chlust «бульк, плесь» | чеська |
хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati) | ? |
значення «пройдисвіт» | ? |
у | ? |
прони́ра | ? |
проно́за | ? |
прола́за | ? |
хлист «дубець, нагай»
східнослов’янське утворення, пов’язане з хлиста́ти (пор. свист і свиста́ти);
через чергування голосних споріднене з хлюст;
р. бр. хлыст «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хлыст «тс.» | білоруська |
хлыст «тс.» | російська |
хлиста́ти (пор. свист і свиста́ти) | ? |
хлюст | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України