ХЛЮСТ — ЕТИМОЛОГІЯ

експресивне утворення, пов’язане з хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati);

значення знаряддя праці, відбите у польському слові, первинне стосовно негативного значення «пройдисвіт» у східнослов’янських мовах;

пор. у семантичному плані укр. плеска́ти язико́м, прони́ра, проно́за, прола́за тощо;

р. хлюст, [хлю́зда] «пройдисвіт, шахрай», бр. хлюст «тс.», п. chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату», ч. chlust «бульк, плесь», слц. chl’ust «тс.»;

східнослов’янське утворення, пов’язане з хлиста́ти (пор. свист і свиста́ти);

через чергування голосних споріднене з хлюст;

р. бр. хлыст «тс.»;