ХЛЮПОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
хлюп «вигук, що передає хлюпіт рідини»
псл. xlup-, звуконаслідувальна основа, чергуванням голосного пов’язана з хlір-, хlур-, xlęp-;
дієслово, очевидно, є похідним від вигуку xlup!;
пов’язування з лтс. š˜upstēt «невиразно говорити» (Matzenauer LF 7, 221) сумнівне;
р. хлю́пать, бр. хлю́паць, п. chlupać, ч. chlípat’, chlúpat’, стсл. хлюпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захлю́пувати
хле́піт
хлепоті́ти
хлю́пати
«плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь та ін.), рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь»
хлюпі́й
«той, хто розхлюпує»
хлю́піт
хлю́пкати
хлюпоста́тися
хлюпості́ти
хлюпота́ти
хлюпоті́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлю́паць | білоруська |
| š˜upstēt «невиразно говорити» | латиська |
| chlupać | польська |
| xlup- | праслов’янська |
| хлю́пать | російська |
| хлюпати | старослов’янська |
| chlípat' | чеська |
| chlúpat' | чеська |
| хlір- | ? |
| хlур- | ? |
| xlęp- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України