ХЛЮПОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

хлюп «вигук, що передає хлюпіт рідини»

псл. xlup-, звуконаслідувальна основа, чергуванням голосного пов’язана з хlір-, хlур-, xlęp-;
дієслово, очевидно, є похідним від вигуку xlup!;
пов’язування з лтс. š˜upstēt «невиразно говорити» (Matzenauer LF 7, 221) сумнівне;
р. хлю́пать, бр. хлю́паць, п. chlupać, ч. chlípat’, chlúpat’, стсл. хлюпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

захлю́пувати
хле́піт
хлепоті́ти
хлю́пати «плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь та ін.), рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь»
хлюпі́й «той, хто розхлюпує»
хлю́піт
хлю́пкати
хлюпоста́тися
хлюпості́ти
хлюпота́ти
хлюпоті́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хлю́паць білоруська
š˜upstēt «невиразно говорити» латиська
chlupać польська
xlup- праслов’янська
хлю́пать російська
хлюпати старослов’янська
chlípat' чеська
chlúpat' чеська
хlір- ?
хlур- ?
xlęp- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України