ХЛУДИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

виводиться (Фасмер ГСЭ III 210; Пономарів Мовозн. 1973/5, 63) від гіпотетичного гр. *φελλουδα «тс.», що могло виникнути з φελλός «коркове дерево»;

може бути пов’язане і з укр. хлуди́на;

очевидно, пов’язане з хлуди́на (з гіперичною субституцією х →ф);

не зовсім ясне, можливо, афективне утворення, пов’язане з [хлуд] «кийок», хлуди́на «лозина, різка», охлу́дити «заклякнути, охолонути», бр. [ахлу́дзець] «одубіти, затверднути»;

псл. хlǫdъ «хлудина, прут»;

пов’язане чергуванням голосних із xlę-, укр. хля́нути;

споріднене з лтс. sklañda(s) «жердка», лит. sklandà «ворина, тичина»;

менш імовірне припущення, що псл. xlǫdъ утворене від *klǫdъ шляхом експресивної спірантизації k- (Machek ESJČ 200);

непереконливе зіставлення з дінд. khaṇḍás «шматок» (Реdersen IF 5, 388), з дісл. hlunnr «коток під судно» (Uhlenbeck IF 17, 98; Trautmann у Фасмера, IV 246);

сумнівна спорідненість з р. хлыст (Bкüсkner KZ 42, 349; Горяев 397–398);

р. хлуд, [хлут], бр. хлуд, [хлудзі́на], др. хлудъ, п. chłęd, chłǫd «прут, різка», ч. chloud «дрючок, палиця», полаб. chlǫd «тс.», схв. чак. хлу́д «прут, лозина; рубель для сіна», слн. hlîd «перепона, шлагбаум», стсл. хлѫдъ;