ХЛОПАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хло́пати «утворювати глухий короткий звук, ударяючи чим-небудь; ударяти чим-небудь об щось, ляскати по чому-небудь»
припущення про запозичення слова з дісл. klappa «стукати, хлопати», снн. klappen (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485) і про спорідненість з англ. slap «ляпас», н. Schlappe «тс.» (Matzenauer LF 7, 220; Petersson AfSlPh 35, 379) малоймовірні;
споріднене з укр. клепа́ти, ч. klepati, klopаti «тс.» (Machek Slaviа 16, 210);
звуконаслідувальне утворення, що імітує шум від різкого удару;
р. хло́пать, бр. хло́паць, ч. [chlopat’] «плескати», chlopiti «зачиняти», слц. chlop(k)at’, вл. kłumpać, нл. chlumpaś, болг. хло́пам, м. клопа, схв. лу́пати «бити, стукати», слн. hlîpati «хапати ротом, енергійно дихати; бити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́хлопні
«личаки, підплетені коноплями»
хлоп
хло́павка
«дитяча іграшка»
хло́пити
«захоплювати (дух)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
slap «ляпас» | англійська |
хло́паць | білоруська |
хло́пам | болгарська |
kłumpać | верхньолужицька |
klappa «стукати, хлопати» | давньоісландська |
клопа | македонська |
chlumpaś | нижньолужицька |
Schlappe «тс.» | німецька |
хло́пать | російська |
лу́пати «бити, стукати» | сербохорватська |
klappen | середньонижньонімецька |
chlop(k)at' | словацька |
hlîpati «хапати ротом, енергійно дихати; бити» | словенська |
клепа́ти | українська |
klepati | чеська |
chlopat' «плескати»«зачиняти» | чеська |
chlopiti «плескати»«зачиняти» | чеська |
klopаti «тс.» | ? |
хло́павка «багаторічний бур’ян родини гвоздикових, Silene inflata Sm.» (бот.)
похідні утворення від хло́пати;
назви мотивуються тим, що чашечка квітки з тріском лопається при ударі (Silene inflata), лопаються й достиглі стручки плодів (Astragalus cicer L., Colutea arborescens L.);
р. [хлопу́шка] «Silene inflata», хлопунцы́ «астрагал нутовий», бр. хло́паўка, хлапу́шка «хлопавка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хлопунець
«тс.; астрагал нутовий, Astragalus cicer L.»
хлопунці
«астрагал, Astragalus vesicarius L.»
хлопу́шка
«пухирник деревоподібний, Сolutea arborescens L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хло́паўка | білоруська |
хлопунцы́ «астрагал нутовий» | українська |
хлапу́шка «хлопавка» | українська |
хло́пати | ? |
хлопу́шка «Silene inflata» | ? |
хляп «вигук, що передає звук від удару»
псл. хl’apati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з хли́пати, хло́пати, хлю́пати;
зіставляється як з однотипними снн. slabben «хлипати, хлебтати», н. schlappen «хлебтати, човгати ногами», лит. šlãpias «мокрий», šlãpinti «мочити» (Sławski I 65);
р. хля́пать, бр. хля́паць, [хля́пыць], п. chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком», ч. chlápati «жадібно їсти або пити», схв. hlȁpiti «клацати зубами», слн. hlåpati, hlåmpati «гикати», цсл. хлѧпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нахля́бистий
о́хляпка
«пляма; відходи»
флякови́ця
фляпани́ця
хля́па
«брудна, неохайна, паскудна особа Нед; мокрий сніг з дощем Корз, О»
хля́павиця
«сльота»
хля́павка
«дощ, мокра погода»
хляпа́йло
«базіка, пліткар»
хляпани́на
«мазанина, ляпанина; мокрий сніг з дощем»
хляпани́ця
«хляґа, сльота»
хля́пати
«утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукати об що-небудь; бити чимось гнучким, шмагати»
хляпа́ч
«поганий ніж»
хляпиту́ра
(лайливе слово)
хля́пка
«дощ, мокра погода»
хля́повиця
«мряка, дощова погода»
хляпо́та
«базіка, пліткар»
хляпоті́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хля́паць | білоруська |
šlãpias «мокрий» | литовська |
schlappen «хлебтати, човгати ногами» | німецька |
chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком» | польська |
хl'apati | праслов’янська |
хля́пать | російська |
hlȁpiti «клацати зубами» | сербохорватська |
slabben «хлипати, хлебтати» | середньонижньонімецька |
hlåpati «гикати» | словенська |
hlåmpati «гикати» | словенська |
хля́пыць | українська |
хлѧпати | церковнослов’янська |
chlápati «жадібно їсти або пити» | чеська |
хли́пати | ? |
хло́пати | ? |
хлю́пати | ? |
šlãpinti «мочити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України