ХЛИНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

з псл. *xlū- «лити, литися; глитати» зіставлялося гр. χαλάω «відпускати, слабнути», яке достовірної етимології не має (Frisk II 1066);

п. сhłonąć «всмоктувати, поглинати» зводилося до псл. *хъl- / хоl- «горнути», звідки псл. xoliti «чистити, пестити, доглядати» (укр. холи́ти) (Lehr-Spławiński JP 24, 40–45; Sławski I 68);

висловлювалося припущення про запозичення з герм. *flōjan «текти» (дісл. flîa «текти») (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485, проти Фасмер IV 247; Bern. I 390);

менш імовірний зв’язок з іє. *sreu- (дінд. srávati «тече», лит. sravėˊti «текти», укр. стру́мінь), де відбувся перехід іє. *s- › псл. х- (Потебня РФВ 4, 204);

утворене від кореня *хlū- (*xle(u)-/хlo(u)-) з первісними значеннями «потекти, политися, прорватися потоком» і «пити, глитати, сьорбати» (тобто «лити собі в горло»);

псл. xlynǫti, xlunǫti, *xlyti;

р. хлы́нуть, бр. хлы́нуць, п. chlunąć, lunąć «хлинути, раптово политися», болг. хлу́йка, хлу́на «потекти, полинути», схв. ст. hlinuti «подути, повіяти», слн. hleniti «раптово виглянути, засяяти (про сонце)»;

запозичення з польської мови;

п. lunąć «раптово, сильно политися, хлюпнути (про воду, дощ); бризнути (про кров); (перен. і діал.) раптово ударити, грюкнути», очевидно, є результатом фонетичної видозміни давнішого linąć «сильно политися, раптово впасти» (п. ст. linąć i lunąć), якому відповідають укр. лину́ти «налити, хлюпнути; раптово піти (про дощ)», р. [ли́ну́ть] «тс.», бр. [лі́ну́ць] «линути; хлинути; бризнути», ч. linouti (se) «текти, литися», ст. linúti (sě) «бризнути, потекти», вл. linyć «відлити», схв. línuti «раптом политися; трохи вилити», що зводяться до псл. linǫti, перфектива до liti «лити»;

п. lunąć розглядається також як наслідок видозміни [chlunąć], пов’язаного з chlusnąć, укр. хли́нути (Bern. I 390; Machek ESJČ 200), або як результат контамінації linąć i chlunąć (Otrębski ŻW 296–297);

зіставлялося з лит. liūtís «злива, негода» (Būga RR II 691);

можливо, пов’язане з хли́нути;

неясне;

очевидно, пов’язане з хли́нути, хля́нути «политися, прорватися потоком»;

п. chłonąć «вбирати в себе, похлинати», ст. chlanąć «пожирати» пов’язується з псл. *xъl-/xol- «горнути», звідки й псл. xoliti «чистити, пестити, доглядати», укр. холи́ти (Lehr-Spławiński JP 24, 40–45; Sławski I 68);

не зовсім ясне;

імовірно, є зворотним утворенням від [нехлю́йний] «неохайний, брудний»;

не виключена спорідненість з хли́нути «политися, потекти потоком», пор. с.-цсл. хлоую, хлоуати «струмувати (про кров)», болг. хлу́я «текти, виливатися (про воду)», хлу́йвам «текти»;

до поєднання значень чистоти і плинності пор. укр. би́стрий «швидкий (про воду)» і болг. би́стър «світлий, прозорий», схв. би̏стар «ясний», бѝстрити «прояснювати»;